Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Іван Буричка все доросле життя працював за кордоном та обожнював собак. Після відкритого вторгнення росіян чоловік повернувся на Батьківщину та приєднався до лав ЗСУ. Спочатку він боронив Бахмут, а потім Торецьк, де й загинув у листопаді 2023 року.
Про загиблого захисника Вільному радіо розповів його брат Дмитро Буричка.
Пан Дмитро звернувся до нашої редакції через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Іван Буричка народився 5 липня 1995 року у селі Жупани Стрийського району Львівської області. Після школи хлопець навчався у Стрийському училищі №29 за спеціальністю маляр-штукатур та лицювальник-плиточник. Однак саме в Україні чоловік так й не попрацював.
“Після закінчення училище він поїхав за кордон та відпрацював там більшість свого життя”, — каже рідний брат.
У 2017-2018 роках чоловік відслужив строкову службу у військово-морських силах.
Вільний від роботи час чоловік присвячував дівчині, на якій хотів одружитись, та любив машини. Ще одним його захопленням були собаки.
“В нього було господарство, але найбільше він любив собак. Прям такий справжній собачник. Не міг пройти повз собачок. Сам він мав мисливську собаку, який дав ім’я “Патрон”. Він приніс його як раз на початку повномасштабної війни та залишив потім близьким”, — розповідає Дмитро Буричка.
Однак улюбленого пса чоловіка вже теж немає у живих. Про те що з ним сталось — брат відповів лаконічно.
“У нас тут у Карпатах вовки ходять”, — сказав брат Івана.
Коли почалось повномасштабне вторгнення російських загарбників в Україну Іван повернувся з-за кордону додому. 25 лютого 2022 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
“З другого дня повномасштабного вторгнення він служив у роті охорони, де охороняв мости, військкомати та інше. Тобто служив у ЗСУ, але залишався на місці у Львівській області”, — уточнює Дмитро Буричка.
Чоловік служив старшим солдатом-стрільцем у зенітно-ракетному взводі у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила. У грудні 2022 року Івана відправили на схід країни.
“Коли його відправили на схід, то одразу направили на Бахмутський напрямок і спочатку боронив сам Бахмут до січня 2023 року. Потім брата перевели у Торецьк і там він був довгий час”, — розповідає брат військового.
“Він кожен день дзвонив або писав та завжди казав, що в нього “все добре”. Одного разу сталось так, що ми у п’ятницю переписувались, а у суботу він весь день не виходив на зв’язок. Всі почали хвилюватись та зранку неділі почали телефонувати. Нам сказали, що “Вані немає”. Це був обстріл зі 120-мм міномета”, — згадує брат Івана.
Захисник загинув від отриманих поранень поблизу селища Південне 11 листопада 2023 року. Військовому було 28 років.
Взимку 2023 року військового повинні були відпустити у другу за час служби відпустку, чоловік мав на цей час особливі плани.
“В нього найближчим часом повинна була бути відпустка, і він мав приїхати та зробити пропозицію своїй дівчині. Брат дуже хотів сім’ю та дітей, яких дуже любив”, — ділиться Дмитро Буричка.
Військового поховали у рідному селі Жупани на Львівщині. У чоловіка залишилась дівчина, брат та мати з татом.
“Брат завжди був у всьому справедливим та мав багато хороших друзів, частина з яких теж служать у ЗСУ. Він завжди всім допомагав, був добрим та веселим. У нього ніколи не було такого, щоб він за чимось плакав або було “все погано”. Тобто ніколи не на що не скаржився”, — розповідає про загиблого брата Дмитро.
Родина Буричка прагне, аби Івану надали звання Героя України. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати близьких загиблого захисника, підписавши петицію за посиланням.
Світла пам’ять загиблому.