Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Акіменко Олександр Анатолійович з Костянтинівки Донецької області. На початку повномасштабного вторгнення він не зміг залишатись осторонь та вирішив захищати Батьківщину, але загинув від кулі снайпера у Луганській області.
Олександр Акіменко народився 5 липня 1975 року у Костянтинівці. Навчався у школі №15, потім вступив до вишу у Донецьку, отримав диплом фінансиста. Вже з дипломом повернувся в рідне місто та працював на Костянтинівському металургійному заводі.
У Костянтинівці Олександр зустрів свою майбутню дружину — Валерію. Пара зустрічалась та одружились. В родині народилися двоє дітей, хлопчиків.
У 2004 році костянтинівець вирішив зайнятися бізнесом. Олександр зібрав команду, яка займалась будівництвом, а також зареєстрував віконну фірму “ОкнаПласт”. Коли в області почалася антитерористична операція, чоловік розмірковував щодо того, щоб приєднатися до війська одразу. Та родина його зупинила.
“Він хотів піти до армії ще з 2014-го, але діти на той час були ще малими, потрібно було піклуватися про них. Він був надійним чоловіком та гарним батьком”, — згадує коханого дружина Валерія.
Підприємництво чоловікові вдавалося. Сотні костянтинівців були його клієнтами та залишали гарні відгуки про роботу компанії.
“Я познайомився з ним у 2017, коли прийшов працювати на “ОкнаПласт”. Це був дуже гарний та справедливий керівник. він був чесними зі всіма, з клієнтами з робітниками, гарно вів справи. Ніколи не пропонував погані вироби покупцям, він іноді сам пояснював людям переваги вікон, які ми встановлювали. Завжди знав якості вікон та склопакетів, як працює фурнітура. В нього на першому плані була якість, а не швидкий прибуток”, — розповідає колега загиблого Максим.
“Для нас він був авторитетом, та в принципі багато людей прислухалися до його думки. Він найкращий лідер, керівник, з яким мені доводилося працювати. Ми ж не тільки вікна ставили, багато різних робіт робили. Взагалі там всі були, як сім’я. Це його заслуга, такого комфорту для колективу”, — додає колишній монтажник “ОкнаПласт” Дмитро.
26 лютого 2022 Олександр сам пішов у військкомат.
В армії костянтинівець був солдатом — стрілець, помічник гранатометника. Коли був зв’язок, то телефонував рідним, але багато не спілкувалися. Олександр воював на Харківському, Лиманському напрямках та Луганщині. Загинув чоловік 01 листопада 2022 року у селі Площанка, Сватівського району у Луганській області від кулі снайпера.
Олександра поховали у рідній Костянтинівці. У нього залишилося двоє синів та дружина.
Світла пам’ять.