Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Михайло Молот мешкав на самоті у селі на Вінниччині та добровільно пішов боронити державу. Рятуючи пораненого побратима під Лиманом, захисник сам потрапив під вогонь російського танка та помер дорогою до лікарні.
Про загиблого захисника Вільному радіо розповіла його племінниця Олена Мирончева.
Пані Олена звернулася до нашої редакції через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Михайло Молот народився 25 вересня 1973 року в селі Іванівка Вінницької області. У 1991 році його призвали в армію, але через три місяці комісували зі служби за станом здоров’я. Потім Михайло працював на пилорамі у рідному селі.
“На роботі у нього були лише рідкі паузи. Це у сезонні періоди він з власником пилорами їздив у садки, де брали яблука та груші. Це були такі щасливі серпень-вересень”, — розповідає племінниця Михайла.
Дітей у чоловіка не було, а батьки померли, тож він жив на самоті у батьківській хаті.
“Я та моя мама бачили його найчастіше, бо це ж будинок батьків моєї мами. Ми постійно їздили до нього допомагати. Він садив картоплю, тримав великий город та худобу. Йому було цікаво вирощувати різні сорти картоплі. Ще в нього було багато різної техніки: мотоблоки та скутери”, — згадує співрозмовниця.
Коли робочих чи господарських справ не було, чоловік старався не сидіти наодинці вдома.
“Він ходив до сусідів, яким допомагав. Бабусям щось пофарбувати, завезти-привезти, з’їздити на базар”, — говорить Олена.
Разом з односельцями Михайло Молот часто ходив по гриби та на рибалку, розповідає його племінниця.
“Ще любив читати книжки, особливо зі мною. Коли я навчалась у школі, він залюбки розглядав зі мною атлас. Цікавився історією села, його походженням: ми разом розглядали світлини, він розповідав мені про бабусю та прадідуся”, — згадує співрозмовниця.
Через місяць після відкритого вторгнення російської армії Михайла Молота мобілізували.
“У березні 2022 року йому прийшла повістка, що треба з’явитись у Гайсин (районний центр, — ред.). З того часу у певні дні він регулярно збирав речі, розвозив мотоблоки по сусідах, зачиняв хату та ходив у військкомат. Останній дзвіночок був у січні 2023 року: “Завтра з речами у військкомат на відправку”, — згадує Олена.
Мобілізованого відправили у Козятин, що у Вінницькій області. Там його з іншими новобранцями місяць готували до захисту держави. Після закінчення навчання чоловік став помічником гранатометника та вирушив під Лиман, що на Донеччині.
“Періодично він ходив у бій та попереджав мою маму, що тиждень не буде на зв’язку. Так було декілька боїв, і після останнього він не перетелефонував. У понеділок він сказав, що йде у бій, а у суботу нам подзвонили та сказали, що він загинув”, — каже племінниця полеглого захисника.
Близькі не знають, чи ходив Михайло у штурми, чи тримав оборону — він не ділився з ними деталями.
“Воно вам не потрібно! Ми їдемо у гості”, — ось так він завжди казав моїй мамі. Знаю лише, що вони відпочивали та навчались десь під Лиманом. Мама казала, щоб він беріг себе, а він відповідав: “Побачимо” та посміхався”, — згадує Олена.
Життя захисника обірвалося 22 липня 2023 року біля села Терни, що під Лиманом. Військовий відправився забрати з позиції пораненого побратима, але дістав поранення сам.
“Від танкового обстрілу він отримав поранення у потилицю. Побратими розповідали, що він загинув не одразу. Не було можливості добратися та забрати поранених. Нам казали, що був втрачений час. Один з побратимів на похоронах сказав: “Я перемотував йому голову, і він просив воду. У нього була контузія, і він показував, що йому погано, але ми ніяк не могли його забрати”, — сумує родичка.
За словами побратима, Михайло дістав поранення приблизно о 20:00, а забрати його змогли лише після 22:00, коли потемнішало. Час був втрачений, і чоловік помер дорогою у лікарню. Михайлу Молоту було 49 років.
“У нього 25 вересня день народження і ми вже готували для нього передачку на Лиман, але не судилося…” — з сумом каже племінниця загиблого бійця.
Поховали Михайла Молота у рідній Іванівці на сільському кладовищі.
“Його тіло привезли у Гайсинський морг, де ми його і бачили 30 липня. Туди приїхала я, мій чоловік, дідусь, тато та мама. Ми дякуємо, що нам його привезли. Ми дійсно побачили, що це він і виглядав він адекватно, цілим. Однак поранення у голову — це важко…” — ділиться Олена.
Окрім племінниці, у захисника залишилася рідна сестра.
Світла пам’ять.