Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто загинув через російсько-українську війну. Цього дня згадаймо 31-річного Бориса Сосуновича з Рівненщини. Його призвали на війну наприкінці літа 2022-го. Понад рік військовослужбовець провів “на нулі”: боронив Херсонщину, а згодом і Харківщину. У листопаді 2023-го Борис із побратимами потрапив під російський обстріл на позиції та загинув. Тепер рідні захисника просять надати йому посмертне звання Героя України.
Про Бориса журналістам Вільного радіо розповіла його матір Валентина Сосунович.
Борис Сосунович родом із села Бережки Рівненської області. Закінчив місцеву школу, а згодом профтехучилище, де вивчився на маляра-штукатура. Увесь час чоловік приділяв роботі, змінив багато професій. До того, як пішов на фронт, був завскладом у супермаркеті.
“Він сільський хлопець. Мріяв щось у селі побудувать. Але весь час проводив на заробітках, нам багато допомагав, бо ще сестричка у нього є”, — розповідає мама Бориса Валентина.
31 серпня 2022-го Бориса призвали на службу. Його мама ділиться: родина це тяжко пережила.
“Я плакала, казала, що не відпущу його. А він казав: “Мамо, раз дали повістку, значить так треба”, — згадує жінка.
“Він — наша душа”. Так, розповідає мама Бориса, про захисника відзивалися побратими. Чоловік долучився до 14-ї окремої механізованої бригади, був стрільцем-санітаром. Серед товаришів одержав позивний “Барбарис”.
“Він по життю дуже щедрий, це не передати словами. Його побратими мені казали, що останню гранату віддав би хлопцям, а сам би без нічого залишився. А Борис казав, що це його друга сім’я. За хлопців був горою”, — ділиться мама військового.
Близько року чоловік пробув “на нулі”. Спочатку боронив Херсонщину, а згодом його підрозділ направили у Харківську область. Як санітар неодноразово виносив з поля бою товаришів та рятував їм життя.
25 листопада 2023-го Борис загинув. Того дня він з товаришами по службі потрапив під ворожий обстріл у Куп’янському районі.
“Як розповіли побратими, він переводив хлопців з позиції на другу позицію. І або щось бачив, або відчував, сказав: “Хлопці, розійдіться на метрів 10, щоб, якщо щось станеться, то не всі загинули”. Вони розійшлися, і так вийшло, що від обстрілу мій син постраждав найбільше”, — переповідає Валентина.
Захиснику був 31 рік. Зараз рідні Бориса просять надати йому посмертне звання Героя України. Підтримати цю петицію можна за посиланням.