Чи знали ви, що на честь українця під час Другої світової війни назвали лінкор США, а на відомому фото підняття радянського прапора над будівлею Рейхстагу теж українець? В умовах багаторічної радянської пропаганди замовчувалися й не такі факти, тому до вибору історичної літератури слід підходити уважно. До Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Вільне радіо підготувало добірку з трьох десятків книжок про цю війну. Створити її допомогли спеціалісти з Інституту історії України та Музею історії України у Другій світовій війні.
Більшість книжок, про які ми розповідаємо далі, можна легально та безкоштовно завантажити, наприклад, на сайті Інституту історії України.
З вибором книжок Вільному радіо допомогла старша наукова співробітниця Інституту історії України Національної академії наук України Яна Примаченко, яка професійно вивчає історію України під час Другої світової війни. У цій добірці немає важкої для прочитання літератури — це книги, які можна рекомендувати будь-кому.
“Треба визнати, що на початку 1990-х років Україна опинилась з історією XX століття, яка була фактично сфальсифікована. І нам треба було підіймати архіви та переосмислити всі факти. Тому я раджу всім починати вивчати історію Другої світової війни з науково-популярних книжок”, — зазначає Яна Примаченко.
“Це спростування 50 найбільш поширених міфів про Другу світову війну. Вони коротенькі й починаються з міфу про “Велику Вітчизняну війну”, “28 панфіловців”, “ленд-ліз”, про маршала Жукова, як “маршала перемоги”, що “Росія могла перемогти й без українців”, що наразі поширює Володимир Путін, тощо”, — розповідає старша наукова співробітниця Інституту.
“Це науково-популярний виклад. Я рекомендую саме десятий том, він невеликий за обсягом. Книга добра тим, що це саме український погляд на Другу світові війну. Наприклад, як українцям доводилось воювати по обидва боки фронтів не за власною волею”, — говорить Яна Примаченко.
У виданні розбирають головні російські наративи, зокрема, про “Червону армію — визволительку Європи”, “злочини ОУН-УПА”, погляд на історичний конфлікт із Польщею, Голокост, “український колабораціонізм” та депортацію кримсько-татарського народу. Також у книжці йдеться про наслідки для України, якою двічі пройшла війна: під час окупації та визволення.
Свою назву книжка отримала завдяки двом цікавим фактам: прапор над Рейхстагом здіймав українець Олекса Берест, а прапор над японською Іводзімою — американець українського походження Майкл Стренк.
“У виданні розповідають про Алекса Дяченка (військового, який народився у США та мав українське коріння, — ред.), на честь якого американці назвали військовий корабель. Це був лінкор. Про нього також є згадка в книзі “Від Рейхстагу до Іводзіми”, — зазначає науковиця.
У виданні йдеться про період, коли нацисти й СРСР були союзниками.
“У книзі дуже гарно прописаний початок Другої світової війни, підписання пакту Молотова — Ріббентропа та розділення Польщі. Це як раз про період 1939-1941 років, який у радянські часи замовчувався”, — пояснює співрозмовниця.
Також тут є про те, як жителі заходу України зустрічали радянську владу. Населення раділо завершенню польського панування, але водночас люди були неприємно враженні діями радянської армії.
Книга для тих, хто любить історичні факти, підкріплені документами.
“Тут є історія окупації та повсякдення: як люди виживали під час окупації. Це не втрачає актуальності, бо зараз в Україні теж йде війна, і для тих, хто опинився в [тимчасовій] окупації, всі ці практики певною мірою залишились”, — говорить Яна Примаченко.
“Книга Володимира В’ятровича для тих, хто цікавиться конфліктом на Волині з поляками. Книжка, з одного боку, викликала багато критики, а з іншого боку — це новий погляд на події другої польсько-української війни. Тобто це історія суперечки за те, що у Польщі називалось “Східні Креси” (польська назва територій теперішньої західної України, — ред.)”, — уточнює історикиня.
Книга показує багатовимірність української історії у Другій світовій війні.
“Книга опублікована російською мовою, але ці документи опублікували у рамках роботи польсько-російської комісії ще у 2000-х роках, коли Росія намагалася встановити добросусідські відносини. У виданні розповідають історію про те, як Радянський Союз чекав, поки нацисти придушать варшавське повстання”, — пояснює спеціалістка.
Тим, хто читає англійською мовою, представниця інституту радить книгу Мирослава Шкандрія. В ній зібране найбільш детальне дослідження історії дивізії СС “Галичина”. Видання українською мовою вже готується.
“Тема політизована та має дуже багато спекуляцій. Тому це унікальна робота та надзвичайно цікаве дослідження про те, ким були солдати, які воювали у дивізії СС “Галичина”, та як склалась їхня подальша доля. Дехто навіть зміг приховати, що був учасником дивізії. Більшість призовників тоді були хлопці 18 років. Їхній вибір був таким: тебе відправлять рити окопи і ти там загнешся, або ти записуєшся у дивізію, де ти матимеш вишкіл, форму, якусь зарплатню та допоможеш родині. Тобто люди обирали менше зло. Мене вразила історія одного хлопця, який втік з дивізії і примудрився приховати це від радянської влади та зробив потім юридичну кар’єру. Цікаво розбирається питання причетності дивізії до воєнних злочинів”, — розповідає Яна Примаченко.
“Іван Капась пише про те, як НКВС почав контролювати партизанський рух. По-перше, як вони створювали партизанські загони, а по друге, як вони встановлювали контроль над тими партизанськими загонами, які вони не створювали. Це історія розвінчання ідеї, що партизанський рух був виключно низовим”, — пояснює старша наукова співробітниця Інституту історії України.
“Це величезний двотомник, присвячений різним темам. Робота написана різними дослідниками, які дуже вузько займаються [історичними] темами. Там дуже багато фактів, але вона складна для розуміння”, — попереджає Яна Примаченко.
“Пропаганда — це зараз гаряча тема під час інформаційних війн. Всі хочуть знати, як працює пропаганда, тим паче військова пропаганда. Ось про нацистку пропаганду дуже багато пише Олександр Маєвський. Це наукова книжка, але вона буде цікава й для загалу”, — радить Яна Примаченко.
“Про сюжети кримських татар, у тому числі депортацію, дуже багато пише Сергій Громенко”, — зазначає співрозмовниця.
Рекомендації від Національного музею історії України у Другій світовій війні Вільному радіо дала завідувачка бібліотеки музею.
“Ці книжки перевірені чинною радою музею, і їх можна рекомендувати. Вони пройшли через Інститут історії України та Міністерство культури”, — говорить пані Наталя.
Книга розповідає про перші 100 днів німецько-радянської війни, які проходили на українській землі.
Науково-документальне видання передає історії українських остарбайтерів (робітників, яких примусово вивозили та змушували працювати безкоштовно або з низькою оплатою праці) періоду Другої світової війни.
“Це колекція з 19 інтерв’ю та спогадів колишніх учасників українського визвольного руху у Другій світовій війні, які знаходяться у нашому фонді”, — уточнює завідувачка бібліотеки.
У книзі йдеться про депортації, які проводив радянський режим на українських землях упродовж 1940–1950-х років. Зокрема, як переселяли людей, якими були їхні долі та до яких жертв призвели депортації.
Книжка розповідає про мешканців України, яким довелось пережити ув’язнення у концтаборі “Аушвіц”.
Праця розповідає історію українського визвольного руху та його місце в контексті Другої світової війни.
Наукові розвідки, документи, фотографії, щоденникові записи та спогади розкажуть про одну з найтрагічніших сторінок в історії країни — депортацію кримськотатарського народу у 1944 році.
Тут можна прочитати про особливості бойових дій на теренах України і Європи, ілюстрації життя українців в умовах нацистської окупації, висвітлення післявоєнного укладу та проблеми національно-визвольного руху.
Науково-документальне видання хронологічно переказує визволення населених пунктів України від нацистських окупантів з грудня 1942 року по жовтень 1944 року.
Автори присвятили книгу проблемі безповоротних втрат військових під час Другої світової війни.
Працівники музею зібрали у цій книжці колекцію поштових листів, які писали українці під час Другої світової війни.
“Німці вивезли їх у 1941 році, вони були в Австрії, а потім їх передали нам. Ці листи афішували, і деякі з них навіть знайшли своїх адресатів”, — додає завідувачка бібліотеки.
Тут можна прочитати про історію столиці України під час нацистської окупації у 1941— 1943 роках.
Ця збірка розповідає про табори для поранених і хворих полонених військових Червоної армії.
Збірка має статті істориків, спогади, інтерв’ю та листи колишніх остарбайтерів.
У книзі зібрані спогади, листи та усні історії українських в’язнів, які діляться досвідом перебування у нацистському концтаборі Маутгаузен.
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо розбиралися з істориком, чому свято Першого травня — не лише радянське надбання. Адже зараз в Україні Міжнародний день праці часто критикують через вплив СРСР — тодішня влада постаралася, аби це свято асоціювалося з комуністичними ідеями, а не з боротьбою за рівні права робітників.