12 серпня у київському Будинку кіно відкрили виставку “Український Донбас. Буденність війни”. Автором світлин став військовий 95-ї десантно-штурмової Поліської бригади Кирило Лазаревич, який зафіксував бойову роботу своїх побратимів поблизу Торецька, Лимана та Куп’янська. Вільне радіо побувало на заході та розпитало фотографа про ідею створення виставки та історії, які вона транслює.
У фоє Будинку кіно гуртуються зо три десятки людей. Більшість із них зосереджуються у самісінькому центрі та вдумливо вдивляються в одну із п’ятнадцяти світлин. На ній — портрет бійця 95-ї бригади, від якого складно відірвати погляд: великі карі очі, здається, зазирають прямо в душу. Він стоїть у бліндажі, тримаючи автомат, і випромінює внутрішню силу й упевненість.
Поруч із цим фото по обидва боки на стіні закріплені й інші. На них — робота української артилерії та військових, а ще — розтрощені міста й села Донеччини. Все це у своєму об’єктиві зафіксував 42-річний Кирило Лазаревич. До великої війни він знімав кіно та працював оператором у низці українських медіа, а з вересня 2023-го став до лав ЗСУ. Чоловіка призначили на посаду фотокореспондента у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді.
“Парадокс у тому, що я у 17 років вступав в Одеський військовий інститут на десантника, але я не пройшов тоді комісію. А мій прийомний батько полковник десантник, і він дуже хвилювався, щоб я був десантником, і зараз він тішиться більше ніж усі. “Нарешті Кирило став десантником!” Здійснилася його мрія. Через 24 роки я потрапив нарешті у ДШВ та цим пишаюся”, — з посмішкою каже Кирило.
З початку служби у війську він фіксував будні захисників з 95-ї бригади та публікував світлини на відповідній сторінці у фейсбуці. Коментар під однією зі світлин наштовхнув військового влаштувати фотовиставку офлайн.
“Виникла ідея зробити виставку, аби показати нашу бригаду, її роботу. Це бойова бригада, і вона в перших рядах йде на всі гарячі напрямки. У нас представлений і Торецьк, і є фото з Куп’янського напрямку. Почалося все з фото з Тернів. Тут день-два, як ми звільнили позиції від росіян. Картинка не передає смороду трупаків. І після цього фото у фейсбуці написали: “А чому ти не показуєш ці фото іншим людям?”, — каже Кирило Лазаревич.
З-поміж сотень світлин, які фотограф зробив за час служби, організатори виставки обрали 15. Здебільшого вони були зроблені на Торецькому та Лиманському напрямках на Донеччині.
“Ці світлини жахливі. Краще б цієї фотовиставки не було взагалі. Мені колись казали, що не дружи з бійцями, бо всі можуть загинути. У мене є окрема папка [з фотографіями бійців, які загинули]. І іноді буває до сліз, коли ти дізнаєшся, що вже немає людини”, — з сумом каже Лазаревич.
Подивитися на війну очима фотографа можна до 12 вересня у столичному Будинку кіно. Це безкоштовно.
“Ми тут бачимо молодих героїв. Немає серед них зневіреного або розгубленого. Усі вони такі впевнені та безстрашні. Кожен із цих кадрів достойний окремого документального фільму. Ось цей сапер, що на одній нозі стоїть — це так транслює крихкість буття. Неначе він по канату йде”, — ділиться своїми враження про виставку поетеса Ірина Антонович.
Нагадаємо, нещодавно у Києві запрацював Театр Ветеранів, де військових вчать писати п’єси та грати на сцені. Вільне радіо поспілкувалося з учасниками проєкту та дізналося, як мистецтво може поліпшити внутрішню рівновагу бійців.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
