Уже шостий рік Донецьк і Луганськ відзначають День шахтаря в окупації. Частину шахт закрили, найприбутковіші перейшли під контроль фірми «Внешторгсервис», інші — на межі закриття. А гірників привчили до багатомісячних затримок зарплат.
Відповідь на питання куди йдуть гроші від реалізації вугілля, і куди, власне, відправляють саме вугілля з т.з. “ЛДНР” шукали наші колеги з видання Донбас. Реалії.
В окупованому Антрациті дружини шахтарів та працівниці вугледобувних підприємств прийшли до місцевих чиновників вимагати погашення боргів із зарплатні – за квітень.
«Ви нам у груди били, кричали – я всі борги виплачу. Нічого не було взагалі виплачено. Нічого! А березень взагалі розірвали на п’ять частин…», – каже одна з них.
У відповідь на скарги жінок генеральний директор шахти «Антрацит» Станіслав Селіванов відповідає – все залежить від вугілля.
Однак самі гірники вдіяти нічого не можуть.
«І в Макіївці дружини теж бунтували. Жінок вони так бояться чіпати. А якщо чоловік-шахтар, того одразу на підвал!», – коментує голова незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко.
У 2014 році Микола Волинко переконував гірників не ходити на мітинги сепаратистів. Йому пригрозили розстрілом. Каже, з того часу захищати права шахтарів в окупації нікому.
«Намагалися у 2014 році окремі активісти створити «незалежну профспілку гірників ДНР»… Прийшли до Захарченка, а він їм сказав: «У мене одна профспілка. Ніяких незалежних! І будете виконувати те, що я скажу». Голови профспілок, які там – вони активістів здають, зраджують», – каже голова незалежної профспілки гірників Донбасу «Солідарність» Микола Волинко.
Ще одне шахтарське селище на сході країни — Сутоган. Вугільні підприємства тут, фактично, розвалені. Іржава техніка, рейки заросли травою. Місцеві жителі підтверджують: невиплати зарплат, як у Антрациті – поширена практика.
«Люди всі на заробітках. Тому що тут зарплати дають відсотками – це виживання на шахтах, тому люди їдуть на заробітки. Шукають інші види заробітку, крім як шахти. Або йдуть там в ополчення, або ще кудись», – каже Артем, який живе в селі Сутоган. На запитання, куди їде більшість, відповідає – у Росію.
Багато шахт зупинилося одразу після початку війни. Але вугілля з тих шахт окупованого Донбасу, які працюють, справно вивозять у невідомому напрямку. Це підтверджують розгнівані працівниці шахт із Антрациту. Зокрема, кажуть – знають, як відвантажується вугілля з шахт, бо самі його вантажать тоннами.
«А куди вивозиться вугілля, скажіть будь ласка? Кожен божий день машини їздять зранку до ночі», –нарікають працівниці шахт.
Куди вивозиться вугілля – повинні знати менеджери таємничого ЗАТ «Внешторгсервис», фірми з південноосетинською пропискою. «ВТС» сьогодні контролює найприбутковіші шахти і заводи на окупованій території. Вивезенням вугілля і металу в Росію займаються структури колишнього українського олігарха Сергія Курченка.
«Його діяльність на Донбасі пов’язують із віцепрем’єром Росії Дмитром Козаком, який курує економічну підтримку (угруповань російських гібридних сил – ред.) «ДНР-ЛНР»… Прибуток, так, іде в тіньову сферу, яку досить складно визначити – як, куди, в якому обсязі ці потоки йдуть», – зауважує оглядач Московського центру Карнегі, луганчанин Костянтин Скоркін.
Тепер про обсяги. За даними Міністерства з тимчасово окупованих територій України, з непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей у Росію вивозять близько трьох мільйонів тонн антрацитового вугілля на рік. Це майже 300 мільйонів доларів. Судячи зі стану вугільних підприємств, ці гроші не повертаються, зауважують аналітики.
«Там досить хижацька йде експлуатація, власне, шахт, заводів. І все це розраховане на отримання дуже швидкого прибутку. Тому що зрозуміло, що майбутнє таких активів дуже невизначене. У разі зміни в політиці він може також позбутися їх легко, як і отримав», – додає оглядач Московського центру Карнегі Костянтин Скоркін.
Тож вимагати невиплачених зарплат, за великим рахунком, нема з кого. Колишній номінальний глава ЗАТ «Внешторгсервис», російський громадянин Володимир Пашков, у квітні призначений так званим віце прем’єром угруповання «ДНР». І тепер він сам критикує фірму-монополіста.
Нагадаємо, екс-директора бахмутського заводу “Вістек” підозрюють у фінансуванні терористів. А саме — продажу обладнання для шахт з тимчасово окупованої території.
Так, за даними слідчих, генеральному директору підприємства, який є депутатом Донецької обласної ради, його заступнику, а також ще одному учаснику злочинної оборудки повідомлено про підозру за ч. 2.ст. 258-5 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму).
Читайте також: