Скільки грошей громади Донеччини можуть витратити на допомогу армії? Для чого за кілька кілометрів від лінії фронту нові клумби та ліхтарі? Чому варто ремонтувати дороги попри те, що їх руйнує військова техніка? Дискутуємо разом з волонтерами, які за та проти благоустрою під час війни.
Про благоустрій прифронтових громад ми поговорили у новому проєкті Вільного радіо — подкасті “Почуй мене”.
В цьому проєкті ми слухаємо про ті за та проти, які мають люди з протилежними думками. В першому епізоді дискутувати запросили волонтера з Бахмута, очільника ГО “Бахмут Український” Віктора Зіпіра (який проти витрат на благоустрій під час війни) та волонтерку з Костянтинівки Ольгу Данілову (яка за окремі витрати).
Вільне радіо не займає жодної з позицій та прагне почути аргументи кожної зі сторін.
Відповідно до українського законодавства, місцеві бюджети не можуть витрачати всі кошти на військові закупівлі. Втім, неодноразово влада громад Донеччини отримувала критику за недоречні закупівлі під час воєнного стану. Серед них автівки, які купувала Бахмутська міськрада вже після захоплення міста росіянами.
На думку голови ГО “Бахмут Український” Віктора Зіпіра, такі закупівлі недоречні.
“Першим пріоритетом має бути безпека. Закупівля зараз якоїсь техніки — це схеми з відмивання коштів. Якщо було бажання робити фортифікаційні споруди, то робили б, коли це було потрібно робити з 2014, 2015 років. А була імітація, повикопували траншеї на 2, 3 лініях оборони, а потім ті траншеї засипались і їх ніхто не доробив. А коли вже було повномасштабне вторгнення, у нас [у Бахмуті] деревця висаджували усім виконкомом, витрачали паливо на газонокосарки”, — розповідає голова Віктор Зіпір в ефірі програми “Почуй мене”.
Ці авто, як запевняють посадовці, використовують для перевезення гуманітарної допомоги. Щодо авто своїх аргументів за в Ольги теж немає.
Також серед скандальних закупівель — озеленення у Краматорську. На думку волонтерки Ольги Данілової, висадка дерев у місті допомагає підтримувати ментальне здоров’я й дає надію на те, що місто вистоїть.
“Військові з фронту приїжджають у Краматорськ на відпочинок, їм потрібно перезавантажити мозок, бо це нереально важко бути постійно в напрузі. І вони йдуть гуляти у парк. Сюди до них приїжджають родини, їм теж треба десь разом провести час”, — зазначає волонтерка.
А ще, на її думку, — це може підтримувати місцевих співробітників фінансово.
“Дуже сперечалися щодо висадки ялинок під міськрадою. Всі гроші потрібно на армію, всі гроші потрібно на армію! Я згодна. Але 19 тисяч гривень коштували ці ялинки. Лісництва підписують угоди заздалегідь з громадами про висадку деяких дерев. Дерево росте не один рік, тобто вони на щось розраховують на якісь 5 років, що це дерево буде продано цій громаді. Деякі домовленості були ще до війни. Тобто є лісництво, на якому працюють люди, які мешкають у нашій громаді і годують свої сім’ї. Якщо угоду розірвати, треба сплачувати якість штрафні санкції, а якщо не розірвати, то можна по старим цінам закупити ці ялинки”, — розповідає Ольга Данілова в ефірі програми “Почуй мене”.
Віктор Зіпір своєю чергою таку надію називає недоречною (з власного досвіду) і зауважує, що на 19 тис. грн можна купити необхідні на фронті турнікети.
“У Бахмуті оця надія зіграла недобру річ. Я планував різні сценарії, але я втратив увесь свій бізнес саме через оцю надію. Якби я розумів, що місто може бути повністю зруйноване, то і речі перевозив би, і будинок десь шукав би в іншому місті заздалегідь”, — уточнив голова “Бахмуту Українського”.
Під критику неодноразово потрапляли і ремонти доріг на Донеччині під час війни. Втім Ольга зазначає, що якщо від інших витрат на благоустрій ще можливо відмовитись, то якість доріг поблизу фронту має велике значення.
“А ви розумієте, що таке медеваку везти пораненого? Я як людина, яка працювала на евакуації, я вам скажу, тими дорогами не дай Боже здорову людину везти. <…>Краще один раз зремонтувати дорогу, ніж потім кожного місяця витрачати величезні кошти на нові авто, чи на нові колеса”, — пояснює волонтерка Ольга Данілова.
Спірні думки й щодо облаштування кладовищ в Донецькій області. Адже через близкість до фронту, пам’ятники і поховання можуть бути зруйновані обстрілами. На думку Віктора Зіпіра, встановлення монументів можливе лише після закінчення бойових дій.
“Я почула думку однієї жінки: “Чому не на переселенців витрачають кошти, а на прапори, на бруківку на кладовищі?”. Але я вважаю, що це важливо. Це шана нашим героям, дорожче життя у них не було нічого. Тому я вважаю, що це нормально, благоустрій на кладовищах. Щоб родичі могли прийти туди по охайній дорозі”, — каже Ольга Данілова.
Якщо ж місцева влада не має права витрачати всі бюджетні гроші на військові закупівлі, то крім благоустрою може спрямувати ці фінанси на облаштування укриттів чи місць для евакуації жителів Донеччини в інших регіонах.
“Людям доводиться виїжджати. І місцева влада має заздалегідь продумати, куди вони будуть їхати і де жити. Банально облаштувати сантехніку, якісь нормальні умови, аби люди в евакуації не спали у спортивних залах”, — пояснює свою думку проти Віктор Зіпір.
Аргументованою виглядає кожна з позицій. Саме тому редакція Вільного радіо не стає на бік жодної зі сторін. Проєктом “Почуй мене” ми хотіли показати, які різні думки бувають у нашому суспільстві, Як важливо вміти чути одне одного і знаходити точки дотику. Послухати подкаст можна за посиланням та в ефірі Вільного радіо на хвилі 106.0 FM (Гірник, Горлівка, Донецьк, Покровськ, території Бахмутського, Волноваського, Горлівського, Донецького, Кальміуського, Краматорського та Покровського районів Донеччини, а також території Синельниківського району Дніпропетровської області).
Ділитися своїми думками щодо благоустрою прифронтових населених пунктів та пропонувати теми для наступних обговорень ви можете в коментарях у соцмережах. Як вважаєте, що важливіше серед витрат від місцевої влади (а не міністерства оборони): надія, що місто встоїть чи можливість вчасно евакуюватись? Троянди для прогулянок і відпочинку військових чи турнікети? Відновлення пошкоджених будівель чи ремонт прифронтових доріг?