Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Ганну Монастирьову. Більшу частину життя жінка провела й пропрацювала в Костянтинівці, куди перебралася із чоловіком. Після виходу на пенсію Ганна любила вирощувати квіти й городину на своїй присадибній ділянці. Саме там російський обстріл обірвав її життя.
Про Ганну Монастирьову розповіли в меморіальному проєкті “Незламні серця Костянтинівської громади” та на платформі памʼяті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ганна Монастирьова народилася 24 лютого 1956 року в селі Яблучне, що розташоване на прикордонні Сумщини. Там закінчила вісім класів місцевої середньої школи, а згодом влаштувалася мотальницею на Люботинську бавовняну ткацьку фабрику в Харківській області.
На фабриці жінка пропрацювала два роки. Потім вона вийшла заміж і разом із чоловіком перебралася до Костянтинівки на Донеччині. У місті Ганна закінчила вечірню школу. Спершу працювала в аптеці на вулиці Степана Бандери, тоді ще Леваневського, а потім влаштувалася на костянтинівський завод кольорової металургії “Укрцинк”.
“Працювала спочатку лаборантом, а потім кранівницею. Вона сумлінно виконувала свою роботу, здобувши повагу колег за свою чесність, відповідальність і працелюбність”, — згадують жінку в громаді.
У 2001 році 45-річна Ганна вийшла на пенсію. Жінка любила працювати на своїй присадибній ділянці в Олексієво-Дружківці: вирощувала квіти й різні сільськогосподарські культури. У вільний час також читала книги, вишивала і вʼязала — вміла це робити як гачком, так і спицями. А ще багато часу приділяла родині й підтримувала звʼязок із друзями.
“Вона була чесною, працьовитою, товариською, чуйною, доброзичливою, позитивною. Гарною людиною, люблячою дружиною і матірʼю”, — розповіла її дочка Ірина.
5 квітня 2023 року російський обстріл застав Ганну саме на присадибній ділянці. Уламки влучили їй у грудну клітку й пошкодили легеню — ці поранення виявилися смертельними.
Поховали жінку в Костянтинівці, де вона провела більшу частину життя. У неї лишилися донька, син і онук.
Світла памʼять.