Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 16-річного Дмитра Безбородова з Чугуївського району на Харківщині. Хлопець навчався на інженера-механіка і мріяв про власне авто.
Історію Дмитра опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро Безбородов народився в селі Рубіжне на Харківщині. Ще зі школи хлопець проявляв талант до математики й техніки, тож після дев’ятого класу пішов навчатися на інженера-механіка у Вовчанському фаховому коледжі.
У 2022 році батько Дмитра Олександр разом із трьома синами переїхав у селище Старий Салтів Чугуївського району.
Дмитро був старшим серед братів і завжди допомагав батькові — у вільний час крутився біля машини, читав або дивився телевізор. Особливо тішився молодшим трирічним братом.
“Як тільки мав вільну хвилину, бавився з молодшим. Буває, закине його на плечі й носить. Тепер він щодня його згадує. Запитує: «Коли ми до Діми поїдемо?»”, — розповідає батько.
10 жовтня 2025 року Дмитро з батьком і товаришем зібралися їхати в сусіднє село Шестакове — заготовляти дрова. Дорогою в машині зламався замок запалювання. Дмитро згадав, що потрібна запчастина лежить у їхньому гаражі в Рубіжному — туди й вирушили.
Щойно заїхали в село, як з’явився російський дрон і вдарив у дах автівки.
“Коли я прийшов до тями, побачив, що горить машина. Виявляється, хлопець, що був з нами, вискочив з салону, витягнув сина і мене. Пам’ятаю, Діма казав: «Боляче, тато, боляче». Я просив його терпіти. Сам встати не міг, тому просто поклав його собі на руки”, — згадує Олександр.
Товариш, який залишився неушкодженим, побіг по допомогу. Українські військові відвезли поранених до лікарні.
Але поранення, яких зазнав Дмитро, виявились надто тяжкими, й через два дні Олександрові повідомили, що його помер. Хлопця поховали в Старому Салтові.
Світла пам’ять.