Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Анатолій Єлькін, який усе доросле життя жив і працював у Великій Новосілці. Він любив майструвати з металу й ремонтувати машини. Близькі згадують Анатолія як хорошого господаря та турботливого чоловіка.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про загибель чоловіка повідомили у пресслужбі Великоновосілківської селищної військової адміністрації.
Анатолій народився 18 вересня 1955 року в Росії, але ще в дитинстві переїхав з батьками на батьківщину матері — в село Урожайне на Донеччині.
Після одруження чоловік переїхав до сусідньої Великої Новосілки. Тут він влаштувався на роботу слюсарем на консервному заводі, потім працював на підприємстві “Сільгосптехніка”. Останнім місцем роботи Анатолія стало місцеве відділення районних електромереж, де він працював охоронцем.
Колеги згадують, що після роботи Анатолій любив майструвати, особливо металеві пристрої. Він добре розбирався в техніці й допомагав односельцям ремонтувати автомобілі.
“Рідні згадують його як доброго, спокійного та турботливого чоловіка, люблячого чоловіка, батька й дідуся. Останні роки він був на пенсії та допомагав дружині по господарству”, — розповідають у пресслужбі Великоновосілківської ВА.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік залишився у громаді.
30 квітня 2022 року російська армія вдарила з артилерії по Великій Новосілці. Один зі снарядів влучив у будинок Анатолія — чоловік загинув на місці.
У той період лінія фронту була поряд із селищем, тому рідні не змогли влаштувати гідне поховання для загиблого й наступного дня поховали його у дворі власного будинку.
У Анатолія Єлькіна залишилися дружина, діти, онуки та інші рідні.
Світла пам’ять.