Любив море і мріяв відкрити кондитерську: згадаємо маріупольця В’ячеслава Процака, який загинув, захищаючи рідне місто

Щодня українці згадують усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна, хвилиною мовчання. Серед них — морський прикордонник В’ячеслав Процак із Маріуполя. В’ячеслав загинув, боронячи рідне місто під час повномасштабної війни. Свій останній бій чоловік прийняв на Азовсталі.

Про В’ячеслава Процака розповіли на сторінці Маріуполь пам’ятає.

Маріуполець В’ячеслав Процак служив у морській охороні

В’ячеслав Процак був старшим матросом, радіометристом, навідником малого катеру BG-25 23-го загону Морської охорони Маріуполя. Серед побратимів мав позивний “Шкіпер”.

Вячеслав народився у Маріуполі. З юного віку був самостійним, намагався заробляти, щоб підтримати родину та придбати мопед, про який мріяв. Підробляв вантажником, збирав овочі й фрукти.

В’ячеслав любив море, згадують його близькі. Після закінчення Херсонського морехідного училища рибної промисловості за спеціальністю “судномеханіка” майже рік працював на риболовному судні.

У 2017 році В’ячеслав долучився до лав морських прикордонників. Багато часу проводив на бойових чергуваннях у морі.

Згодом закінчив юридичний інститут у Кривому Розі. Там зустрів кохану, з якою повернувся до Маріуполя. Пара жила у квартирі, яку В’ячеслав власноруч відремонтував.

Військовий з Маріуполя В’ячеслав Процак загинув на Азовсталі

З перших днів повномасштабного вторгнення В’ячеслав разом з побратимами став на захист рідного міста.

“Кожну вільну хвилину В’ячеслав намагався піклуватись про рідних, що переховувались у підвалі: приносив їжу, воду, розмальовки та олівці для малечі. Незнайомій бабусі здобув тонометр. Коханій 8 березня подарував парфуми, які тепер стали справжнім скарбом та світлою пам’яттю. Останній зв’язок з родиною був вже після перебазування підрозділу до комбінату “Азовсталь”. Дівчина згадує, що розмовляли зі Славою майже 20 хвилин”, — йдеться у дописі.

Рішучий, цілеспрямований, мужній — таким згадують В’ячеслава рідні та близькі. 

“Людина з великим серцем, та водночас міцний, мов кремінь, порядний, турботливий, завжди готовий прийти на допомогу. А ще він був добрим, веселим оптимістом. Сильний чоловік в чомусь лишався хлопчиком, бо дуже любив каруселі та гойдалки. Готувався до стрибку з парашутом”, — згадують про В’ячеслава друзі.

Мати В’ячеслава розповідає, що на кожне сімейне свято він замовляв грецький пиріг шмуш. А ще мріяв відкрити поруч із будинком кондитерську або магазин солодощів.

Бойовий пост на Азовсталі став для чоловіка останньою висотою. 26 квітня 2022 року В’ячеслав заступив на бойове чергування на спостережному пункті “Гора”. Тоді росіяни вчергове почали обстрілювати територію заводу. Від кулі снайпера В’ячеслав зазнав поранення, несумісного з життям.

За життя В’ячеслав отримав відзнаку президента “За участь в АТО”, посмертно  нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.

Захисникові назавжди залишиться 28 років.

Світла пам’ять.