Любив рибалити й саджав з донькою ялинки: згадаймо військового з Херсона Андрія Хаблова, який загинув під Кліщіївкою

Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Херсона Андрій Хаблов. Він пішов на фронт добровольцем та загинув під Кліщіївкою, коли по його підрозділу влучив російський дрон.

Військовий з Херсона Андрій Хаблов пішов на фронт добровольцем

Андрій Хаблов був військовим 22-ї окремої механізованої бригади, командиром взводу.

Початок повномасштабного вторгнення Андрій зустрів з родиною у рідному Херсоні. Вже в окупації брав участь у проукраїнських мітингах, згодом з дружиною та донькою виїхав до Одеси. 

До війська Андрій долучився добровольцем у березні 2023 року. 

“До цього Андрій  ніякого військового  досвіду не мав, в армії  не служив.

Йому запропонували або навчатися на офіцера, або бути солдатом. Оскільки він мав вищу освіту, він пішов два місяці провчився у Львівській академії, після чого самостійно вибрав цю бригаду, бо вони були на Донецькому напрямку. Казав, що йде в армію, аби бути корисним на фронті, а не сидіти в тилу.  

До війська пішов на другий рік відкритої війни, бо  чекав звільнення Херсона, щоб  можна було забрати батьків  до нас в Одесу і йти служити, знаючи, що ми з донькою не самі. Родина для нього дуже багато значила, він якось казав мені, які ми щасливі, що маємо батьків”, — розповідає Анна.

Військовий Андрій Хаблов захоплювався риболовлею і кулінарією

До військової служби Андрій працював на одеському заводі за графіком тиждень через тиждень. На вихідні приїжджав додому і любив проводити час на дачі, де рибалив.

“У нього була дача на березі Дніпра, він сам її облаштував, зробив баню, місточки, з яких зручно закидати вудочки. Дуже любив такий відпочинок. І доньку часто брав з собою, особливо, коли я працювала, залишалася в місті, а вони їхали на дачу, на природу, разом там займалися, робили газон, садили ялиночки, це от було їхнє-їхнє. Батько, він був дуже турботливий, вони з донькою завжди проводили разом час якісно. Активний відпочинок, якісь поїздки, де він чогось її навчав, а не просто кудись возив”, — з теплом у голосі згадує дружина.

Ще одним хобі Андрія була кулінарія. 

“Він дуже любив готувати, постійно шукав щось нове. Але чомусь усі асоціюють його зі смаженою картоплею”, — посміхається дружина. 

Анна згадує коханого рішучим і відповідальним, спокійним й урівноваженим. 

“Він сам ухвалював рішення, довго їх зважував, носив у собі, обирав, як краще досягти мети. Андрій був дуже цілеспрямований. Пам’ятаю, як ми обирали машину,  то він одразу знав, що він хоче саме конкретну, конкретної марки. У нього завжди були якісь плани, завжди щось придумував і досягав.

Він дуже врівноважений, спокійний, ні з ким не конфліктував,  дуже світла людина”, — розповідає жінка. 

Андрій Хаблов загинув з побратимами під Кліщіївкою на Донеччині

Анна згадує, що бачитися з чоловіком виходило нечасто. На кілька днів вона приїздила до нього у Краматорськ чи Костянтинівку. А коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, Андрія відпустили зі служби додому.

“Ми були тоді в Херсоні, його відпустили забрати якісь речі, і нам тоді вдалося тиждень побути разом. Більше він не приїздив”, —  розповідає дружина.

Востаннє Анна бачила коханого 14 грудня 2023 року.

“Я коли їхала від нього, він малював карти для солдат, збирався на завдання. Він тоді був на лікарняному і міг до кінця грудня бути в тилу, але тоді до нього в підрозділ прийшло багато нових хлопців, він вважав, що йти на завдання без офіцера буде неправильно, його основна позиція була — не залишати їх самих”, — каже Анна. 

За 5 днів, 19 грудня, Андрій загинув. 

“Після виконання бойового завдання вони з побратимами вантажились на бойову машину піхоти й повинні були виїжджати, тоді як зараз в них прилетів FPV-дрон. Тоді загинуло багато хлопців. Ті, що знаходилися в машині, були “трьохсоті” (поранені, — ред.), Андрій був нагорі [та загинув]. Його потім посмертно нагородили орденом…” — каже Анна.

Андрія Хаблова поховали на Алеї Героїв в Одесі. Йому назавжди залишиться 38 років.
З війни захисника не дочекалися дружина, семирічна донечка й батьки.
Світла пам’ять полеглому оборонцеві.