Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 11-річного Микиту Бородіна з Ізюмського району на Харківщині. 9 березня 2022 року російська авіабомба влучила в будинок, де хлопець вечеряв із рідними.
Історію Микити опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Микита Бородін народився в селищі П’ятигірське Ізюмського району на Харківщині. Ріс без батька, лише з мамою.
Дідусь В’ячеслав згадує онука безпроблемним хлопчиком. У місцевій школі Микита мав середні успіхи в навчанні, та коли родина переїхала з П’ятигірського до Шевелівки, почав приносити з занять найвищі оцінки — особливо легко йому давалися геометрія, алгебра й малювання.
“Внук дуже засмучувався, коли ламалися іграшки, й починав плакати. Я потім усе ремонтував, бо на нову забавку він не погоджувався. Любив складати пазли, конструктори, літачки. Я все жартував, що внук буде конструктором”, — згадав дідусь В’ячеслав.
Коли Шевелівка опинилася на лінії фронту, Микита з мамою Іриною, її нареченим і молодшим братом переїхали в Слобожанське. 8 березня 2022 року їх прихистила подруга Ірини Ольга Глоба — поселила жінку з дітьми у своїй трикімнатній квартирі. Наречений Ірини з батьками і братом оселилися в місцевому клубі.
9 березня ввечері росіяни почали авіаційний обстріл Слобожанського. Микита з матір’ю, господинею дому, її донькою, сином і молодшою сестрою вечеряли на кухні, коли в квартиру на другому поверсі влучила бомба.
Вранці тіла знайшли під плитою в підвалі. Усі, хто був на кухні, загинули. Чоловік господині, її донька й однорічний брат Микити перебували в іншій кімнаті й вижили.
У Микити залишилися дідусь, бабуся, прабабуся, прадідусь, молодший брат та інші родичі.
Світла пам’ять!