Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Харківщини Євгеній Караговський. Чоловік ніс службу у прикордонних військах. Він загинув, боронячи рідний регіон.
Про Євгенія Вільному Радіо розповіла його мати Людмила. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Євгеній Караговський народився 6 квітня 2000 року у селищі Великий Бурлук на Харківщині. Закінчив Великобурлуцьку середню школу, Харківський коледж, здобув професію автомеханіка.
“Мій рідненький синочок Женя з самого дитинства любив возитися з технікою. Ганяв велосипед, батьків мотоцикл, мопед. Мріяв про машину. Купили йому Жигулі, він їздив на роботу. Згодом купив вже БМВ і ця машина для нього була наче рідною. Вкладав всю душу в неї”, — згадує мати Людмила.
Вона згадує Євгенія веселим, доброзичливим, дружелюбним.
“Женя у мене був дуже добрий і завжди веселий. Був людиною компанії. Було багато друзів. З самого малечку всі його любили у нас в селищі. Дуже любив собак, котів і вони його також.
Для мене був дитиною від Бога. Завжди підтримував, допомагав. Мені був найкращим сином, другом і підтримкою. Мені дуже важко і боляче прийняти, що я більше ніколи не побачу і не почую його рідненького”, — стримуючи сльози розповідає Людмила.
У 2019 році Євгеній разом з однокласником разом пішли на строкову службу. Служили у Львівській області в прикордонних військах. Згодом Євгеній уклав військовий контракт — став молодшим інспектором прикордонної служби, механіком, а пізніше старшим майстром відділення інженерного облаштування державного кордону у ВСП “Вільхуватка” Харківського прикордонного загону.
“На початку [відкритої] війни разом із прикордонниками ВПС “Вільхуватка” він вийшов з окупованої території та продовжив виконувати свої обов’язки щодо захисту Української держави. Давав відсіч ворогу (росіянам, — ред.) на підступах до Харкова та області. Згодом став водієм відділення логістики, опанував гранатомет. З 2024 року був інспектором прикордонної служби відділення вогневої підтримки. Він не прагнув підвищення по службі, мав хист і потенціал воїна”, — розповідає мати.
У березні 2025 року Євгеній збирався у відпустку, втім не встиг востаннє побачитися з рідними. Його життя обірвалося 26 березня. Коли повертався з бойового завдання на Харківщині, дістав вибухову травму, яка виявилась смертельною. Військового поховали у Харкові на Алеї слави.
Крім матері у Євгенія залишились батько, сестра та кохана дівчина.
Світла пам’ять полеглому захисникові.