Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Ізюма Євген Рибалко. Чоловік працював викладачем у Добропільській музичній школі на Донеччині. Під час повномасштабного вторгнення він долучився до війська.
Про Євгена Рибалка Вільному Радіо розповіла його колега Олена Керімова. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Євген Рибалко народився 5 серпня 1983 року в Ізюмі на Харківщині. Закінчив школу, потім доля привела його на Донеччину, у Бахмуті закінчив Артемівське музичне училище ім. І. Карабиця. Колега згадує Євгена з теплом:
“Таких людей не можна забувати. Він жив для людей. Мама його не дуже переймалася його вихованням та життям. У Євгена було важке дитинство. Бувало, що йому доводилося ночувати в церкві. Чи в друзів. Та він виріс дуже добрим й чуйним”, — розповідає Олена.
Після училища хлопець закінчив Донбаський державний педагогічний університет і розпочав роботу в музичній школі № 1 у Добропіллі. Євген понад 15 років викладав там гру на духових інструментах та керував дитячим духовим оркестром. Без нього не проходило жодного свята у Добропіллі, згадує колега. Крім гри на духових, чоловік співав у зразковому театрі народної пісні “Берегиня”.
“Він прийшов у нашу школу зовсім молодим. Довго не одружений був. Бо був весь в роботі. Згодом вже знайшов, побрався. Євген розповідав, що обожнював музику з дитинства. Особливо духову. Був віруючим”, — згадує колега.
На питання про характер Євгена, Олена на секунду замислюється і відповідає:
“Що вам сказати? Я вже немолода жінка. Але таких чуйних, добрих людей я не бачила. Він завжди був готовий допомогти. В нього були учні з багатодітних сімей. Він завжди купував смаколики, після занять влаштовував чаювання. Він створив духовий оркестр, який був гордістю не тільки школи, а й усього міста”.
Наталя Воєвода, чий син Микола навчався в Євгена грати на сопілці, згадує вчителя “завжди усміхненим справжнім другом для учнів”.
“Людина з особливим даром запалювати дитячі серця любов’ю до музики та української культури. Завжди з іскринкою в очах та невичерпним почуттям гумору. Здавалося, що наш Едуардович і сам у душі залишався великою дитиною – настільки природно він знаходив спільну мову з дітьми, розумів їх, відчував”, — каже Наталя.
Микола досі зберігає зошит з нотами, списаний рукою вчителя і називає його безцінним скарбом.
“А сопілка, на якій продовжується навчання вже з іншим вчителем, звучить особливо проникливо, наче нагадуючи про його уроки.
Євген Едуардович пішов захищати ту Україну, про яку співав, якій навчав, яку любив усім серцем”, — розповідає мати учня.
Творчість проявлялася усюди в житті Євгена. Він писав вірші, і зараз колеги шукають можливості надрукувати збірку його творів.
“Людина ви… Що може бути краще,
Якщо людина є людиною без фальші?
Якщо людина є людиною в житті,
Якщо добро у неї на меті?”
Уривок з вірша “Людина ви”
“Мій рідний дім. Мій рідний краю,
Де я живу, де народився.
Що можу я тобі віддати?
Лише краплинку, що в собі тримаю.
Довіру, віру у людей.
Надію в доброту, що маю.
Життя віддам, якщо настане час
За волю, за Вкраїну, за всіх нас”.
Вірш “Мій рідний край”
З наближенням лінії фронту Євген евакуювався з Добропілля до міста Мостиська на Львівщині. Згодом долучився до війська — з жовтня 2022 року служив гранатометником у військовій частині А 2900. У листопаді пройшов базову загальновійськову підготовку і вирушив на фронт.
Колега Олена розповідає, що коли Євген пішов на війну, то написав дружині, якщо щось з ним трапиться, всі його інструменти мають залишитися в школі:
“Це великі гроші. Деякі інструменти він купував своїм коштом. Євген був чоловіком великої сили, відваги та доброти, який завжди підтримував оточуючих”.
Євген Рибалко брав участь у боях на Донеччині. 24 січня 2023 року він загинув під час виконання бойового завдання в селі Новомихайлівка. Поховали Євгена у рідному Ізюмі. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
З родичів у чоловіка залишились дружина та мати.
Світла пам’ять полеглому захисникові.