“Має бути правило: вдома можна всі іграшки, надворі — ніякі”. Дитяча психологиня про те, як говорити з дітьми про вибухівку

Через бойові дії в Україні зросла загроза натрапити на вибухонебезпечні предмети. Міни, боєприпаси, їхні уламки та розтяжки можуть покалічити чи навіть відібрати життя. Часто постраждалими стають діти, адже вибухівка може бути захована у будь-якому місці. Дитяча психологиня Анна Єрьоменко розповіла, як правильно пояснювати дітям правила мінної безпеки, аби вберегти малечу від ризиків.

Далі — пряма мова Анни Єрьоменко.

Як говорити з дітьми про вибухонебезпечні предмети

Основа будь-якої розмови в будь-якому віці зі своєю дитиною — це елемент довіри. Важливо вибудовувати такі стосунки з дитиною, щоб вона вам довіряла. Щоб слова мами й тата були дуже значущими. І тут якщо ви проговорюєте щось своїм дітям, а вони не довіряють чи вважають слова друга чи сусіда більш авторитетними — тоді тут питання про ваші взаємини. Але якщо все добре, ваша дитина готова вас чути і сприймати ваші слова як цілковиту правду, то пограйтеся з дитиною, запропонуйте їй переглянути картинки. Потрібно розмовляти про небезпечні предмети в ігровій формі, але дуже доступно проговорювати правила поведінки. Наприклад, коли пояснюємо дошкільнятам, як переходити дорогу, ми робимо акцент на тому, що “ти маєш іти з мамою за ручку”. Так само й щодо вибухонебезпечних предметів: дитина дошкільного віку завжди має бути з кимось з дорослих. І тут важливо розуміння того, що на дорослих покладається ця відповідальність. Але дітям необхідно показати, як виглядають такі предмети, в яких варіантах та де вони можуть бути.

Найбільша помилка — надмірне залякування

Звичайно, для дітей  навіть картинки ми маємо “перекладати” на “дитячу” мову. Я проводила гру з асоціаціями з дітками у Запоріжжі, показувала їм зображення різних вибухових пристроїв. І вони самі казали: “Це схоже на ліпьошку”. А в когось це схоже на круглу штуку, яка катається. Або бувають круглі міни, схожі на пилосос — діти самі проводять асоціацію. І тут важливо, щоб ви говорили, що це небезпечно, але не залякували дитину. Не треба казати: “Якщо ти до цього торкнешся, то тебе розірве”. Ми говоримо спокійним врівноваженим голосом. “Так, тобі схоже на метелика? Порівняймо”. Взяли картинку метелика. “Так, він такий гарний. А ось цей предмет — дуже небезпечний”. У дітей прекрасно розвинена фантазія. І тут важливо наголосити: “Так, воно схоже тобі на метелика, на пилосос чи на ще щось, але ті предмети — вони корисні, а ці є небезпечними”.

Батьки зазвичай дуже передають своє налаштування дітям. У спокійних батьків дитина буде поводитися спокійно навіть коли чутиме вибухи. У тривожних батьків — дуже тривожні діти. Батьки для дитини — весь світ, і якщо світ неврівноважений, стресуючий, заляканий, то він є небезпечним. І дитині немає в кому шукати опори. Тому говоріть з дітьми про небезпечні речі спокійно. І обов’язково кажіть, що “біля мене — безпечно”.

Війна закінчиться, безумовно. Ми переможемо, але потім ми ще будемо реабілітувати тривожні стани в наших дітей. Тому максимально обігруємо це. Доносимо до них такі позитивні сторони цієї історії. “Ти навчишся, будеш дуже розумний. Будеш, як пес Патрон, який точно знає, де є небезпека, яку ми обходимо і живемо далі”. Ось такі посили мають бути, все ж таки зі знаком “плюс”. Навіть у найгірших ситуаціях ви дітям транслюєте, що далі є безпечне життя, просто тут треба бути обережнішим.

Як привчити дитину не брати незнайомі речі

Звичайно, що дітки до років 7 будуть реагувати на іграшки, інтуїтивно підбігають до них і можуть взяти. На жаль, вибухонебезпечні предмети вже були на ігрових майданчиках, десь в іграшках заховані. І тому тут важливо на цьому наголошувати: “Іграшки ти не береш ніколи”. Це основне правило воєнного часу. Важливо, щоб це транслювалося любляче, але суворо.

Ви виходите на прогулянку і кажете: “Так буває, що на майданчику залишаються іграшки. Або в пісочниці є спільні іграшки для всіх. Не чіпай їх, поки я не дозволю”. Першим на майданчик має піти дорослий та перевірити, щоб серед лопаток і відерець не було нічого зайвого. Це має звучати як правило: “Почекай, мама зараз подивиться”.

У своїй кімнаті важливо, щоб дитина мала простір для своїх речей, які перевірені. Бо весь час забороняти дітям торкатися іграшок або інших предметів — це їх внутрішньо затискає дуже сильно, бо вони так пізнають світ. Але має бути правило: вдома можна всі іграшки, на вулиці не можна ніякі, поки мама чи тато не дозволить.

Як пояснити правила мінної безпеки старшим дітям

Щоб зрозуміти, як краще донести інформацію до дитини, треба враховувати її психологічний вік. Бо буває таке, що дитина 10 років ще маленька, а бувають у 10 вже такі “розумняшки”, які вступили в ранній підлітковий вік. Тут ви краще знаєте своїх дітей. Розуміємо, що для когось ­— це картинки, для когось — ігри, а для когось — така чесна розмова з фотографіями реальних мін. Але, звичайно, без фото наслідків, я прошу не лякати дітей. Просто розкажіть, що наслідки можуть бути поганими, тому що це може призвести до каліцтва або до смерті. Можна також знайти фото, де міни були реально розташовані: як мінували дитячі майданчики, під’їзди, лісосмугу.

Буває, що діти у віці 9-10 років більш самостійні, можуть відпроситися і піти на річку. Але потрібно донести дитині, що це небезпечно, зараз на річку і в ліс ходити не можна. “Нікому не можна. Дорослим не можна, тобі не можна. Ми туди не ходимо”. І сказати, що це тимчасово. На скільки це тимчасово — ми не знаємо.

Є діти-дослідники. “Не можна? А я все одно подивлюсь. А чого не можна?” Тоді є сенс взяти за руку дитину, підійти до того лісу, побачити таблички, що туди не можна, тому що там є небезпека. Куди можна ви дійшли, показали діткам, що ось за цю риску — більше ніколи, поки нам не дозволять. І відійшли.

Якщо дитинка дуже чутлива, вразлива, прислухається до батьків — їй достатньо один раз сказати: “Я тебе прошу не ходити туди”. Дитинка вас послухала і все, ми її не залякуємо кожного дня, не нагадуємо.

***

Раніше ми розповідали, як після Другої світової війни дітей на Донеччині навчали мінної безпеки. У регіоні тоді, як і зараз, підлітки бавилися з вибухівкою та підривалися на мінах.