У жовтні 2023-го росіяни розпочали масштабні наступи на Авдіївку. Чотири місяці ЗСУ стримували окупаційні війська. У лютому 2024 українські підрозділи за наказом командування покинули місто. Що кажуть про вихід з Авдіївки бригади, які воювали тут, чому це була надскладна операція та що відбувається на місці зараз — аналізуємо детальніше.
В цьому матеріалі розбираємо:
До початку повномасштабної війни лінія розмежування, яка сформувалася біля Авдіївки, практично не рухалася всі 8 років російської гібридної агресії. Весь цей час місто називали одним із головних військових форпостів України на Донеччині.
Попри близькість до зони боїв, в Авдіївці вирувало життя. У 2019 році кількість жителів тут налічувала понад 32 тисячі людей.Для довідки:Авдіївка — невелике промислове місто, яке з 2014 року було найближчим до Донецька населеним пунктом, підконтрольним українській владі. У квітні 2014-го Авдіївка на декілька місяців опинилася під тимчасовою окупацією бойовиків, яким допомагали росіяни. ЗСУ звільнили місто наприкінці липня.
Централізоване водопостачання в Авдіївці припинили за декілька місяців до початку відкритої війни, коли росіяни пошкодили Донецьку фільтрувальну станцію. З весни 2022 року місто залишилося також без світла, газу та опалення.
З першого року повномасштабної війни російські війська не полишали спроб окупувати Авдіївку. З травня 2022 року окупанти намагалися захоплювати території навколо міста, аби вибудовувати собі шлях до блокади. Просування тоді були, але незначні.
У 2023 році окупанти вели наступи на Авдіївку вже з трьох напрямків. Розвідка Великої Британії вважала захоплення цього міста пріоритетом для країни-агресорки.
На початку вересня 2023-го Сили оборони України дещо просунулися під Авдіївкою, звільнивши частину селища Опитне.
10 жовтня 2023 року Росія розпочала масовані штурми на позиції ЗСУ навколо Авдіївки. Тоді окупанти одночасно з двох сторін кинули у бій понад пів сотні танків, БТР та БМП, а також близько 2 тисяч своїх військових.
Очільник міської ВА відзначав, що таких потужних штурмів не було навіть на початку повномасштабного вторгнення.
“На початку [відкритого вторгнення] було використання десь 20-25 одиниць техніки, а вчора (10 жовтня 2023 року, — ред.) їхали близько 50 одиниць броньованої техніки одночасно з різних напрямків. Але в реалі їх було набагато більше: десь до 100 одиниць техніки за добу”, — казав начальник Авдіївської ВА Віталій Барабаш.
Наступними тижнями російська армія продовжувала спроби захопити місто: час від часу послаблюючи чи посилюючи їх.
За декілька місяців боїв біля Авдіївки окупаційні війська просунулися на декілька кілометрів на півночі та півдні. Також їм вдалося наблизитися до місцевого коксохімічного заводу, який утримували українські бійці.
Наприкінці січня в мережі з’являлася неофіційна інформація, що росіяни зуміли зайти в місто з південної та північної околиць міста. 8 лютого 2024-го в ЗСУ підтвердили, що бої точаться не лише в приватному секторі на півночі міста, але й у межах міської забудови.
“Російські військові намагаються відрізати українських військових від міста зайшовши між коксохімічним заводом і кар’єром. Там вони спрямовують штурм на півночі Авдіївки. Вони хочуть перерізати головну логістичну артерію міста та забезпечити оперативне оточення міста. Логістичне постачання Сил оборони ускладнене”, — зазначав речник ОСУВ Таврія Дмитро Лиховій в ефірі телемарафону.
Російські пропагандисти стверджували, що окупанти змогли зайти в місто з тилу, обійшовши українські позиції на півдні міста, біля курортного комплексу “Царська охота”. Зробили вони це нібито через каналізаційну трубу. А звуки робіт із випилювання проходів у трубі маскували активним артилерійським і мінометним вогнем.
Британська розвідка теж припускала, що загарбники проникають на околиці Авдіївки через службові тунелі. За даними відомства, такий метод окупаційні сили застосовують із жовтня 2023 року.
16 лютого 2024 року в командуванні оперативно-стратегічного угрупування військ “Таврія” підтвердили відступ ЗСУ з позиції “Зеніт” під Авдіївкою.
На той час в Авдіївці вже тривало перегрупування військ і посилення підрозділів. Зокрема, задля посилення оборони міста сюди направили бійців із 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Вранці 17 лютого 2024 року головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський оголосив про виведення українських бійців із Авдіївки. Таке рішення ухвалили, аби українські військові не потрапили в оточення російської армії.
Заступник командира 3-ї ОШБр Максим Жорін назвав виведення військ з Авдіївки, яке завершилося 17 лютого, “правильним і логічним рішення”.
“Третя штурмова бригада за свій період перебування в Авдіївці встигла перебаранити (ліквідувати, — ред.) тисячі російських п*дорів (військових, — ред.). Знищити купу техніки. Але головне — нам вдалось вберегти більшість свого особового складу. Що надзвичайно важливо”, — зазначив Жорін.
Вихід українських підрозділів з Авдіївки був не хаотичним, а підготовленим, зауважили у 110-ій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка, бійці якої захищали Авдіївку з кінця березня 2022 року.
“[Українські військові в Авдіївці] були оточені з трьох сторін. “Горловина” дуже маленька. Не треба думати, що це було так просто, це не зібратися та маршем всім піти. Ні, це дуже тонка, скоординована робота: коли одні виходили, інші їх прикривали. Кожен повинен був знати, куди йти. У нас наперед визначені були маршрути. У нас люди ще й помінували свої СПХи (зброю, — ред.), щоб п*дори (російські військові, — ред,) там попідривалися, вони зараз і підриваються там”, — розповідає Вільному радіо речник 110 ОМБр Антон Коцуконь.
Попри щільний вогонь російських військ під час виходу з міста, додає він, бійці мали можливість перепочити.
“Була навіть така хитрість. По маршруту були розставлені маячки різних кольорів, там хлопці могли сісти, перепочити. Розумієте, це дуже складна операція. Все було продумано, вийшли з мінімальними втратами. 110-та бригада зберегла боєздатність та продовжує вести бойові дії на Авдіївському напрямку”, — зазначає речник.
Станом на 20 лютого 2024 року 110-та бригада уточнює дані про свої втрати, зокрема безвісти зниклих і тих, хто міг потрапити в російський полон.
Роблять це й інші бригади, які виходили з Авдіївки.
“Під час боїв були і поранені, і, на жаль, зниклі безвісти, тому що російська армія застосовувала керовані авіаційні бомби. Це потужна зброя, коли людей просто засипає. Але поки якихось підтверджених полонених з нашої бригади немає”, — розповів пресофіцер 3-ї ОШБр Олександр Бородін в етері “Радіо Свобода”.
Бійці 25-го окремого штурмового батальйону 47-ї ОМБр останніми вийшли з Авдіївського коксохімічного заводу. У бригаді кажуть, що зробити це їм вдалося без втрат.
110-та бригада ЗСУ підтвердила, що поранених бійців, яких за наказом командування залишили в укріпрайоні “Зеніт” біля Авдіївки, розстріляли росіяни. Четверо з них через тяжкі поранення не могли самостійно ходити.
За словами речника бригади Антона Коцуконя, евакуювати їх не вдалося через постійні російські обстріли. Таку ж думку озвучив і військовий 110-ї ОМБр Віктор Біляк.
“Мала приїхати БМП, забрати [поранених]. Ми всі до останнього надіялись, але цього не відбулося”, — зазначив захисник в ефірі проєкту “Суспільне. Спротив”.
За його словами, ситуація в укріпрайоні була критична: логістика була обрізана та закінчувалися запаси води.
У своєму дописі в інстаграмі Віктор Біляк написав, що було дві спроби евакуювати поранених бійців, але росіяни постійно накривали вогнем.
“Цей діалог по рації ранив нас у самі наші глубини.
Поранений. А що, еваку не буде?
Командир. Ні, не буде, залишайте 300 (поранених, — ред.) та спалюйте все”, — зазначив військовий.
За його словами, командир не знав, що говорить у той момент із пораненим.
“І так само було важко читати їхні повідомлення в чаті в сигналі. Їхній відчай і приреченість”, — написав Віктор Біляк.
Коли окупанти повністю оточили опорний пункт “Зеніт”, українська сторона зв’язалась з координаційним центром і організаціями, які ведуть переговори з Росією щодо обміну полонених. Україна попросила надати допомогу важкопораненим беззбройним військовим, відповідно до міжнародних правил і законів ведення війни.
Росія погодилася провести евакуацію поранених, а надалі обміняти їх. Однак згодом на російських ресурсах з’явилося відео з розстріляними українськими військовими. Родичі впізнали трьох із них: Георгія Павлова, Андрія Дубницького, Івана Житника. П’ятеро вбитих бійців зі 110-ї бригади.
“Шостий військовий з іншої військової частини — А7089”, — уточнює речник 110 ОМБр Антон Коцуконь в коментарі нашим журналістам.
У ЗСУ озвучили приблизні втрати російські окупантів за чотири місяці штурмів Авдіївки (з 10 жовтня 2023 року до 17 лютого 2024).
Зазначимо, за даними незалежних розслідувачів, російські втрати техніки під Авдіївкою перевищують українські у 13 разів.
18 лютого 2024 року на ресурсах деяких українських медіа розмістили російську дезінформацію. Там йшлося про нібито знищення російськими окупантами елітних підрозділів ЗСУ в Авдіївці.
“Російські хакери здійснили чергову атаку на низку українських медіа та розмістили на їхніх ресурсах фейкову інформацію. До Урядової команди реагування на комп’ютерні надзвичайні події CERT-UA, що діє при Держспецзв’язку, вже звернулися представники Української правди, Liga.net, Апострофу та Телеграфу. Наші фахівці вже проводять дослідження вказаного інциденту”, — зазначали в Держспецзв’язку.
Водночас у телеграм-каналах і соціальних мережах росіяни поширюють тезу, що начебто головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський цілеспрямовано “здав” Авдіївку російській армії. Цей фейк спростували в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Напередодні та в перший день виходу ЗСУ з Авдіївки в мережі почали публікувати фото та відео з міста, зняті окупантами.
Окупанти біля пам’ятника в Авдіївці. Відео: російський телеграм-канал
Попри те, що в місті фактично немає жодної вцілілої будівлі, станом на 8 лютого 2024 року в місті залишався 941 цивільний. Більшість з них – люди літнього віку. Правоохоронці, волонтери та місцева влада постійно вмовляли їх евакуюватись, але люди не погоджувались.
Після 17 лютого російські ЗМІ та телеграм-канали почали публікувати фото та сюжети з людьми, яких вони називають місцевими жителями. Ці цивільні, зокрема, дякують росіянам “за звільнення”.
“Авдіївка повністю взята, звільнена. Мирне населення вже вивозимо потроху в більш безпечні зони. Як ваші відчуття були, коли перший раз наших солдат російських побачили? Як взагалі? Раді були?”, — запитує пропагандист на відео в цивільних, ймовірно, евакуйованих з Авдіївки.
“Ми навіть очам своїм не повірили. Були раді. Я радий, що нарешті їду додому. Все страшне вже позаду”, — відповідають люди на цьому ж відео з російського ресурсу.
Ще одна мешканка Авдіївки тепер поширює фейки, знімаючись в російських сюжетах. Жінка запевняла, що Україна “кинула її напризволяще та не допомагала”.
Насправді ж вона неодноразово отримувала гуманітарну допомогу та відмовилася евакуюватись. Фото з однієї з таких видач опубліував нардеп Муса Магомедов.
“Також особисто генеральний директор АКХЗ Юрій Кциненко неодноразово пропонував їй виїздити та роботу на інших підприємствах компанії Метінвест. Та жінка навідріз відмовлялася. Тож, важливо розрізняти факти від вигадок та пам’ятати, що правда завжди важливіша”, — написав нардеп.
Показали окупанти й який вигляд станом на кінець лютого 2024 року має Авдіївка вже після захоплення росіянами.
На Авдіївському напрямку окупанти пробують наступати малими штурмовими групами.
“Певні спроби з їхнього боку спостерігаються, але це інша тактика, аніж була задіяна в Авдіївці. Це тактика малих штурмових груп із застосуванням невеликої кількості бронетехніки. Однак це інші умови, це вже поле, і тут наші захисники та захисниці мають трохи більше переваги на відкритій місцевості. І таким чином минулої доби було відбито дев’ять атак противника біля населених пунктів Ласточкине, Сєверне, Первомайське, а також Невельське”, — повідомив в ефірі телемарафону речник ОСУВ “Таврія” Дмитро Лиховій.
За його словами, наразі ці наступи можна сприймати як “розвідку боєм”, а не як розвиток того штурму, який росіяни провели в Авдіївці.
Тимчасова окупація Авдіївки Росією не матиме оперативного значення і, швидше за все, дасть Кремлю лише “негайну інформаційну й політичну перемогу”. Про це заявив Американський Інститут вивчення війни у своєму звіті 16 лютого.
Наступною ціллю для російської армії, як припускають аналітики, може стати Покровськ чи Селидове. Однак війська РФ можуть почати рух і на північ — до Краматорська та Слов’янська.
Авдіївка для України, зокрема,— важливий залізничний вузол. За декілька кілометрів від міста проходить дорога, що поєднує Донецьк, Горлівку та Луганськ. Тож втрата контролю над містом може покращити логістику російських військ. Втім стан залізниці не обов’язково дозволить її використовувати.