Підтримайте Вільне Радіо
Станом на травень 2025 року в самоназваному “уряді ДНР” працюють 10 росіян та 13 українців. Це “голова уряду”, вісім його заступників, (дехто з них поєднує роботу з “міністерськими” посадами) і всі інші “міністри”. Серед росіян є колишні бізнесмени, ексмер Іркутська та учасник скандалу, який закінчився примусовим лікуванням у психіатричній лікарні. Більшість місцевих колаборантів — із Донецька. Ми зібрали інформацію про кожного “урядовця” псевдореспубліки.
Під час роботи над цим матеріалом журналісти Вільного Радіо проаналізували відкриті дані: новини, “укази” ватажка т.з. “ДНР” Дениса Пушиліна, російські реєстри та відкриті бази. Вся інформація, наведена в тексті, підкріплена посиланнями на першоджерела. На території України більшість із них не працює, але ви можете скористатися VPN-сервісами.
Передусім зазначимо: росіяни, які працюють на тимчасово окупованій частині Донеччини, вже стали або можуть стати фігурантами кримінальних справ за українським законодавством. Практика показує, що зазвичай таким “посадовцям” оголошують підозри та виносять вироки за статтею 110 Кримінального кодексу України — “посягання на територіальну цілісність та недоторканність України”. Максимальне покарання за цією статтею — довічне ув’язнення.
Станом на червень 2025 року на керівних “посадах” у фейковому “уряді ДНР” працюють десять росіян.
До 2010 року чоловік працював у приватних компаніях, а потім розпочав політичну кар’єру.
У 2013 році обійняв посаду заступника голови адміністрації Нижнього Новгорода з питань житлово-комунального господарства та благоустрою.
У т.з. “ДНР” почав працювати з липня 2022 року на “посаді” самоназваного “міністра вугілля та енергетики ДНР”. Із листопада 2022 року був “заступником голови уряду ДНР”.
“Тимчасовим виконувачем обов’язків голови уряду ДНР” став 26 березня 2025 року.
До 2014 року працював на керівних посадах у різних бізнес-структурах. Потім пішов у політку, і у 2015 році його обрали мером Іркутська. У 2020 році склав повноваження мера та почав працювати в.о. заступника голови уряду Республіки Саха у Якутії.
У т.з. “ДНР” Бердніков уперше з’явився в листопаді 2022 року, ставши “першим заступником голови” окупованого Маріуполя.
7 травня 2023 року його призначили “заступником голови уряду ДНР”, а через два роки, 19 лютого 2025 року Бердніков став “першим заступником голови уряду ДНР”.
Чоловік переїхав у Донецьк, де проживав ще до початку війни на сході України.
У 2016 році працював “старшим науковим співробітником” фейкового “Інституту економічних досліджень ДНР”.
Із 2017 року Крамаренко почав напряму співпрацювати з окупаційною владою та став “головою експертної ради асоціації “Підприємці ДНР”. А з 2018 року був “радником міністра агропрому та продовольства ДНР”.
Того ж року почав працювати “виконувачем обов’язків міністра агропромислової політики та продовольства ДНР”.
11 листопада 2022 року Крамаренка призначили “заступником голови уряду ДНР” та “міністром сільського господарства, харчової та переробної промисловості ДНР”.
До 2021 року він працював директором Департаменту бюджетної політики в галузях економіки Міністерства фінансів Росії.
Посадовець запам’ятався скандалом: у 2021 році в російських ЗМІ писали, що Санакоєва бачили у Москві в неадекватному стані — він бив машини, стрибав та розмовляв з невидимим “Тохою”. Його затримали, а згодом передали до психіатричної лікарні. Через місяць Санакоєв повернувся до роботи в Мінфіні РФ.
У т.з. “ДНР” він уперше з’явився у лютому 2024 року, коли його призначили “віцепрем’єром” псевдоуряду.
21 лютого 2025 року Санакоєва призначили т.з. “заступником голови уряду ДНР та “міністром фінансів ДНР”.
Спочатку він працював у приватних компаніях, а з 2003 року — в держструктурах рідного міста. Із 2014 року був заступником голови адміністрації Ростова-на-Дону з питань економіки, але звільнився у 2016 році.
В березні 2025 року Роздорського призначили “заступником голови уряду ДНР”.
До 2019 року він працював у Департаменті організації екстреної медичної допомоги та експертної діяльності МОЗ РФ. Із 2019 по 2022 рік був заступником міністра охорони здоров’я Сахалінської області.
У липні 2022 року його призначили “міністром охорони здоров’я ДНР”.
На підконтрольній території проти Гарцева відкрили кримінальну справу за посягання на територіальну цілісність та недоторканність України. У жовтні 2023 року його заочно засудили до 10 років тюрми.
У російському реєстрі організацій та підприємців він фігурує як колишній засновник бібліотеки та архіву.
Невідомо, коли саме Дудник опинився на тимчасово окупованій частині Донеччини, але в “указі” ватажка т.з. “ДНР” від травня 2024 року він значиться “позаштатним радником очільника ДНР”.
17 грудня 2024 року Денис Пушилін призначив його “т.в.о. міністра майнових і земельних відносин ДНР”.
У 2015 році він працював заступником директора державної комунальної установи Ставропольського краю “Крайовий центр інформаційних технологій”.
У 2017 році став заступником міністра енергетики, промисловості та зв’язку Ставропілля.
У т.з. “ДНР” Курашов прибув у липні 2022 року, коли його запросили на псевдопосаду “заступника міністра зв’язку ДНР”. Російські ЗМІ писали, що він військовий фахівець.
17 грудня 2024 року Курашова призначили “міністром цифрового розвитку державного управління, інформаційних технологій та зв’язку ДНР”.
Чоловік із 2008 року працював на посаді асистента кафедри екології та генетики Тюменського державного університету. Згодом став старшим викладачем, а потім — виконувачем обов’язків директора.
13 липня 2022 року Трофімова призначили “заступником міністра освіти і науки ДНР”, а 14 листопада 2022 року — “першим заступником міністра освіти і науки ДНР”.
31 серпня 2024 року Олег Трофімов став “виконувачем обов’язків міністра освіти і науки ДНР”. У грудні того ж року приставку “в.о.” прибрали.
У 2014 році він почав керувати відділом регіональної промислової політики Міністерства промисловості та торгівлі Росії.
З 2016 року працював “першим заступником директора департаменту економічного розвитку” окупованого Севастополя.
У 2022 році став “віцепрем’єром ДНР”, а згодом “заступником голови уряду ДНР з економічних питань”.
Українцям, які добровільно погодилися працювати у “керівництві” фейкової республіки, загрожує вирок за колабораціонізм. Ця стаття з’явилася в Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. Більше про це читайте у нашому тексті:
Станом на червень 2025 року в “керівництві” псевдоуряду “ДНР” працюють 13 українців:
Жінка працює в “уряді” т.з. “ДНР” з початку війни в Україні. Спершу, у 2014 році, була “депутаткою” фейкової республіки, а з жовтня 2015 року по травень 2022 року — “віцеспікеркою Народної Ради ДНР”.
6 травня 2022 року Денис Пушилін призначив жінку на псевдопосаду “надзвичайного і повноважного посла ДНР в Росії”.
З 20 грудня 2024 року Макеєва працює “заступницею голови уряду ДНР — керівницею представництва ДНР в місті Москві”.
До 2025 року працювала у фінансовому секторі різних компаній. Серед її роботодавців був, зокрема, Часовоярський ремонтний завод.
Після утворення фейкової республіки у 2014 році Переверзева стала “заступницею міністра фінансів ДНР”.
У листопаді 2022 року її призначили “заступницею голови уряду ДНР”.
Жінка з 2014 року працювала “першою заступницею голови адміністрації міста Макіївки”, а з 2015 року сама очолила окуповане місто.
З 2016 року Толстикіна працювала “виконувачкою обов’язків міністра праці та соціальної політики ДНР”.
У грудні 2022 року Пушилін призначив жінку “віцепрем’єром уряду ДНР”.
Після окупації рідного міста працював “начальником центру управління відновленням ДНР” в Амвросіївському районі. Водночас був самоназваним “депутатом Народної Ради ДНР 2-го скликання”.
Також входив до “комітету Народної Ради ДНР з питань сільського господарства та земельних ресурсів у місті Сніжне”.
У російських джерелах Дубовка фігурує як людина, що мала зв’язки з кримінальними авторитетами. Його звинувачували у допомозі ЗСУ, але потім він нібито “домовився” з окупаційною владою.
До 2022 року чоловік працював “заступником міністра будівництва та ЖКГ ДНР”.
17 грудня 2024 року Пушилін призначив Дубовку т.з. “міністром будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства ДНР”.
У російському реєстрі підприємств чоловік вказаний як керівник ТОВ “Альфа-Інвест”. Установа продавала рідке та газоподібне паливо у Московській області з 2016 по 2020 рік.
З 2019 року Єпіфанов фігурував в “указах” Пушиліна як “радник голови уряду ДНР”.
Вперше зареєстрований у Донецьку у 2022 році.
У період з січня 2022 до липня 2024 року Єпіфанов був “генеральним директором” “транскордонного концерну “Енергія Донбасу”. Псевдоструктуру створили для управління підприємствами, що займаються електроенергетикою на тимчасово окупованій частині Донеччини.
18 вересня 2023 року чоловіка призначили “в.о. міністра вугілля та енергетики ДНР”. З 28 грудня 2024 приставку “в.о.” прибрали.
З липня 2015 року чоловіка призначили “першим заступником міністра культури ДНР”. Того ж місяця він став “міністром культури ДНР”.
17 грудня 2024 року Желтякова перепризначили на ту ж псевдопосаду.
Перші згадки про Єфімова в “указах” окупаційної влади датуються березнем 2017 року. Чоловік фігурує без посади як “член оргкомітету” конкурсу “Людина року ДНР”.
У 2018 році Єфімов вже був “в.о. міністра економічного розвитку ДНР”.
1 травня 2025 року чоловіка перепризначили на псевдопосаду “т.в.о. міністра економічного розвитку ДНР”.
У 2018-2022 роках був самоназваним “депутатом Народної Ради ДНР”.
З 2022 року очолював перше відділення Всеросійської громадської організації “Молода гвардія Єдиної Росії” у т.з. “ДНР”.
29 вересня 2022 року Макарова призначили “в.о. міністра молодіжної політики ДНР”. А 24 грудня 2024 року приставку “в.о.” прибрали.
З 2014 року він був:
У березні 2023 року Мартинова призначили “міністром спорту та туризму ДНР”, а у грудні 2024 року його перепризначили на ту ж “посаду”.
До 2023 року Наталія була “директоркою департаменту внутрішньої торгівлі зовнішньої торговельної діяльності ДНР”.
Того ж року жінка стала “заступницею міністра промисловості та торгівлі ДНР”.
Вперше Пушилін призначив Козіну “т.в.о. міністра промисловості та торгівлі ДНР” у березні 2024 року, а за рік Пушилін перепризначив її на ту ж “посаду”.
У своїй анкеті на “посаду” він уточнював, що був “депутатом Народної Ради ДНР 2 скликання”.
17 грудня 2024 року Пушилін призначив Бондаренка “міністром транспорту ДНР”. Упродовж попередніх років він був “в.о. заступника міністра транспорту ДНР”.
З 2018 року жінка працювала “директоркою департаменту з правових та організаційно-кадрових питань міністерства праці та соціальної політики ДНР”.
28 березня 2023 року її призначили “заступницею міністра праці та соціальної політики ДНР”. Двома роками пізніше вона стала “т.в.о.” міністра праці та соціального захисту ДНР”.
Чоловік працював у лісовому господарстві ще до 2014 року. Також був головою профспілок лісників Донецької області.
Пізніше Шебалков став “головою державного комітету лісового та мисливського господарства ДНР”.
Відомо, що у 2022 році “посадовець” приїжджав у Лиман, який тоді був під окупацією.
У жовтні 2023 року Пушилін ліквідував вищезгаданий комітет.
13 грудня 2024 року на тимчасово окупованій частині Донеччини створили т.з. “Міністерство природних ресурсів та екології ДНР”. Через 4 дні його очолив Олексій Шебалков.
Нагадаємо, протягом березня та квітня 2025 року окупанти заявили, що під їхнім контролем нібито перебуває 31 населений пункт у Великоновосілківській, Покровській, Гродівській та деяких інших громадах Донецької області. Однак серед заявлених сіл були й такі, які армія загарбників тоді не контролювала.