Співпрацювати не можна відмовитись: за що українців можуть звинуватити у колабораціонізмі
За колабораціонізм українців почали судити з початку повномасштабного вторгнення. Раніше такої статті у Кримінальному кодексі не було. Що вважається співпрацею з окупантами? Як колаборантів судять зараз? Кого з тих, хто залишається в окупації, відповідно до закону вважають колаборантами? А що не дорівнює колабораціонізму — розбираємось з адвокатами, аналізуємо судові вироки та шукаємо прогалини в нинішньому законі.
Зеленську засудили за колабораціонізм: що вона зробила
Проводила перепис жителів Торського під час окупації, реєструвала в’їзд-виїзд в село, організувала оформлення пенсійних і інших соцвиплат за законодавством РФ, збирала жителів на прибирання села та масові заходи з окупантами. За це у січні 2024 року жительку Торського Лиманської громади Наталію Зеленську засудили за колабораціонізм. Суд визнав жінку винною у співпраці з загарбниками, бо під час окупації у 2022 році вона добровільно стала “уличной Торского сельського совета Краснолиманского района администрации г. Енакиево ДНР”.
Жінка визнала провину, і їй заборонили 10 років працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування України та конфіскували будинок. Вирок, в якому жінку визнали винною за ч. 2 ст. ст.111-1 ККУ “Колабораційна діяльність” опублікували в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Яке покарання за колабораціонізм в Україні
За спостереженнями адвоката Юрія Васильєва, який співпрацює з Регіональним центром з надання БВПД у Донецькій та Запорізькій областях, кількість розслідувань випадків співпраці з агресором зростає після деокупації українських територій.
“Про колабораціонізм справи з’являються, коли звільняють території. Коли є доступ до цієї інформації. Думаю, коли Україна деокупує нові ділянки, то там буде багато таких випадків”, — каже адвокат.
Стаття про колабораціонізм з’явилась в Кримінальному кодексі України у березні 2022 року, згідно з законом № 2108-IX.
Мінімальне покарання за колабораціонізм — позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти років, максимальне покарання — довічне ув’язнення. Крім того, суд може призначити у вигляді покарання штраф чи виправні роботи.
До суду направили 59 справ, в яких обвинувачені отримали покарання. 10 проваджень закрили.
141 колабораціоніста засудили, 3 справи закрили.
Згідно з Кримінальним кодексом України, під колабораційну діяльність підпадає:
- публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора;
- добровільне зайняття посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- пропаганда у закладах освіти на підтримку збройної агресії проти України;
- передача матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням чи військовим держави-агресора, господарська діяльність у взаємодії з РФ;
- добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, участь в організації та проведенні незаконних виборів, референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів;
- організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором;
добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань.
Якщо суд визнає людину винною у колабораціонізмі, покарання залежить від того, що саме вона зробила.
“Наприклад, стаття 111-1, “Колабораційна діяльність”, але частина друга (добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора — ред.). Частина друга не передбачає затримання людини або надання їй реального терміну ув'язнення. Це кваліфікується не як злочин, а як проступок. І тому тут людина не обов'язково може сидіти за ґратами, але все одно покарання вона не уникне. Може бути або строк з відтермінуванням, з випробуванням строк і умовне покарання. Або ж людину можуть відпустити, але конфіскувати повністю все її майно”, — пояснює керівниця пресслужби ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Галина Прищепа.
Вона уточнює, що кваліфікація правопорушення залежить від наслідків дій.
“Наприклад, людина виконувала таку громадську роботу, як вулична, або керівниця мікрорайону і зібрала списки місцевих мешканців, які залишились на окупованій території, і передала їх окупантам (як було в Лимані — вони збирали інформацію, начебто, для роздачі гуманітарної допомоги, але по факту передала особисті дані людей, які залишилися на окупованій території). Тут покарання більш суворе, і цих вуличних судили вже більш суворо. Але якщо людина просто роздавала гуманітарну допомогу або передавала в адміністрацію потреби місцевих мешканців, казала, що там за такою адресою треба полагодити вікна або там ще що-небудь, — це вже проступок. Так, вона співпрацювала з окупантами, але якихось страшних дій, які призвели до тяжких наслідків, не було”, — каже Галина Прищепа.
Електрик з Лимана оскаржив вирок за колабораціонізм, а неповнолітній з Кліщіївки отримав 10 років
За даними з аналітичного звіту “Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його вдосконалення”, через нечіткість прописаних норм правоохоронцям складно розмежовувати статтю 111-1 “Колабораційна діяльність” та 111-2 “Пособництво державі-агресору”. До того ж часто обвинувачених у співпраці з ворогом можуть судити за кількома схожими статтями: наприклад, про державну зраду та сепаратизм. Попри схожість звинувачень, за державну зраду частіше карають тих, хто обіймає посади в окупаційних адміністраціях чи воює на боці РФ, а за сепаратизм, наприклад, тих, хто організовував незаконні референдуми.
Крім того, через суспільний інтерес до справ про колабораціонізм, судді частіше визнають обвинувачених винними, ніж виправдовують. Юрій Васільєв каже, що вирок не залежить від регіону, а вплинути на рішення суду може визнання провини та те, чи за власним бажанням людина співпрацювала з окупантами.
Так, неповнолітнього жителя Кліщіївки у травні 2023 року за співпрацю з загарбниками засудили на 10 років позбавлення волі і заборонили протягом 15 років працювати на роботі, пов`язаній з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. За даними слідства, засуджений передавав окупантам інформацію про переміщення українських військових навесні-влітку 2022 році у Бахмуті.
А, наприклад, електрик з Лимана Дмитро Герасименко оскаржив вирок, в якому його визнали винним у колабораціонізмі. Його засудили на три роки колонії, пише видання “Грати”. Чоловік в окупації очолив службу, що відновлювала енергопостачання і підпорядковувалася так званому “міністерству енергетики “ДНР”. Дмитро визнав провину і пояснив, що погодився обійняти посаду, щоб прогодувати хворих батьків, до того ж місту було потрібне світло.
“Світло то хотіли ми, а не окупанти. Окупанти розвернулися і поїхали, а світло хотіли ми. І працювати він пішов, тому що опинився без роботи. Та й не було фахівців, як він. Він такий башковитий хлопчик”, — каже голова вуличного комітету з Лимана, знайома з Дмитром.
Чоловік оскаржив вирок, і апеляційний суд пом’якшив покарання — чоловікові дали два роки умовно без конфіскації майна.
Коли суд може виправдати підозрюваного у колабораціонізмі
Визначення колабораціонізму доволі широке і під нього можуть підпадати різні сфери життя, каже директорка Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Харенко.
“Колабораційна діяльність — це співпраця в широкому спектрі відносин людини з державою-терористом, особливо стосується тих, хто залишається на тимчасово окупованій території. Які дії можуть бути як колаборація розцінені? Звичайно, якщо люди в незаконних органах влади добровільно займають посади в адміністраціях чи виконкомах. Якщо людина добровільно йде працювати “правоохоронцем” в окупації, якщо приєднується до незаконних збройних формувань чи армії РФ. Також добровільне зайняття посад керівників підприємств, організацій також може підпадати… Скажімо так, будь-які керівники, формально, нібито співпрацюють, і ці дії також можна кваліфікувати як колабораційну діяльність”, — каже юристка.
І наголошує, що важлива ознака злочину — дії мають бути направлені на шкоду інтересам України.
Людина, яка працює на тимчасово окупованій території, не є автоматично колаборантом. Те, що люди залишились на тимчасово окупованих територіях, це само по собі не є співпрацею. Ці люди мають продовжувати жити, вони мають продовжувати працювати, навчатись. Тобто жити в тих умовах, в яких вони опинились. Які не могли, до прикладу, виїхати. Чи не бажали виїхати, але при цьому вони не бажають співпрацювати з РФ, а бажають просто виживати.
За словами юристки, усі справи суди розглядають індивідуально. Втім важливу роль має мета правопорушення. Чи людина співпрацювала з окупантами добровільно, чи вимушено. Чи мала бажання, чи боялась репресій або шантажу.
“Треба розрізняти і мету, з якою ці дії здійснюються, і чи є умисел, і на що він був направлений: чи на шкоду Україні, чи людина, можливо, співпрацювала вимушено”, — розповідає юристка.
“В таких випадках людину можуть і звільнити від відповідальності за певних обставин. Це має вирішувати суд. Під колабораційну діяльність підпадає, якщо людина свідомо і добровільно співпрацює з ворогом і фактично діє в інтересах агресора і на шкоду своїй державі. Оце суть колабораційної діяльності”, — уточнює Вікторія Харенко.
“Наприклад, люди мають там (на тимчасово окупованій території — ред.) бізнес, до прикладу, і вони мають там житло, родичів, якісь обставини, які змусили їх залишитись. З цим теж треба рахуватись. Тобто кожна дія, яка на думку закону є протиправною, має розглядатись дуже ретельно і даватися оцінка саме судовими інстанціями цим діям. Мотиви вчинення різні. Прагнення наживи, або ненависть до держави, на території якої вони проживають, або бажання врятувати своє життя, загроза якихось репресій. Подібний шантаж часто стосується педагогічних працівників”, — пояснює Вікторія Харенко.
Чи судитимуть за колабораціонізм за отримання паспортів РФ в окупації
В українському законодавстві немає відповідальності за отримання документів держави-агресорки жителями тимчасово окупованих територій.
“Те, що людина має [російський] паспорт і отримує там чи пенсію, чи зарплату — це не є саме по собі підтвердження того, що вона співпрацює чи погоджується з незаконною владою. За отримання паспорта відповідальності не має. Були намагання, наче навіть якісь законопроєкти, якими хотіли ввести відповідальність тих же самих нотаріусів, адвокатів, якихось реєстраторів, за те, що вони здійснюють свою діяльність професійну за тамтешніми нормами, законами, правилами на тимчасово окупованих територіях. Але такої відповідальності на сьогодні не існує”, — розповіла директорка Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Харенко.
За словами адвоката Юрія Васильєва, що стосується документів країни-агресора, то відповідальність за українським законодавством передбачена для тих людей, які організують видачу паспортів, водійських посвідчень та інших паперів.
“Отримав він цей паспорт. Але його не позбавляли навіть українського громадянства, так? Так. Він не перестає бути громадянином України. У нього є російський паспорт, але його ніхто не позбавляв українського громадянства. А обставини отримання, ну, там можуть бути різні. Це не є підставою вважати, що це колаборант, бо він отримав. Під відповідальність потрапляють не ті, хто отримує російські паспорти, а ті, хто їх видає”, — пояснює Юрій Васильєв.
Які докази колабораційної діяльності
За словами адвоката Юрія Васільєва, обрати людині покарання лише на основі публікацій в соцмережах чи медіа окупантів суд не може. Для підтвердження або спростування провини правоохоронці мають зібрати достатньо доказів.
“Які докази? По-перше, це інформація самих мешканців, хто там проживає: сусіди підозрюваного, знайомі, наприклад. По-друге, — документи, які залишились після деокупації в установах, наприклад, накази про прийом на роботу тощо. Звісно, покази самої людини”, — каже Юрій Васильєв.
Підозрювати у співпраці з ворогом можуть тих, хто працює в окупації на керівних посадах, псевдоадміністраціях та “правоохоронних органах”, або воює на боці РФ проти України. Також звинувачення у колабораціонізмі можуть отримати ті, хто пропагує і виправдовує агресію РФ, допомагає військам держави-агресорки, веде з нею господарську діяльність, організовує незаконні вибори та референдуми.
Але покарання залежить від мотивів підозрюваного та того, чи визнає він свою провину.
Це один з текстів спецпроєкту про злочини проти основ територіальної безпеки. Наші журналісти також розповіли, за що можуть звинуватити у держзраді та сепаратизмі.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
96