Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Ірину Нечипуренко з Маріуполя. Жінка працювала кранівницею на “Азовсталі”. 16 березня 2022 року вона загинула внаслідок мінометного обстрілу, коли разом із чоловіком та мамою вирушила по воду. Після загибелі родина три місяці шукала її тіло.
Про Ірину Нечипуренко розповів її чоловік Олексій для платформи памʼяті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Ірина Нечипуренко народилася та виросла в Маріуполі. Працювала кранівницею на металургійному комбінаті “Азовсталь”.
У вільний час жінка любила ходити по гриби та дуже любила собак. З Олексієм Ірина прожила у шлюбі 24 роки. Чоловік розповідає, що останні роки їхнього спільного життя були особливо щасливими.
“Ми прожили 24 роки разом. За цей час було все: і кохання, і скандали. Але останні два роки я назвав би нашим «медовим місяцем». Ми навчилися поважати думку одне одного. Ми цінували кожну хвилину, проведену разом”, — згадує Олексій.
На початку повномасштабного вторгнення у Маріуполі люди залишалися без доступу до води та продуктів. 16 березня 2022 року Ірина разом із чоловіком Олексієм та мамою Ольгою вирушили по воду.
Раніше вони брали її біля спуску до моря, але там уже працював снайпер і лежали загиблі. Тому цього разу родина пішла до району хлібзаводу, де був стратегічний запас води для міста.
Ольга зупинилася біля входу, а Ірина з Олексієм пішли далі. Там вони потрапили під мінометний обстріл.
Олексій отримав тяжкі поранення ніг та лівої руки. Ірина була поруч.
“Відкриваю очі. Наді мною небо. Намагаюся встати і не можу. Уламками перебиті ноги та ліва рука. Тече кров. З усіх боків вибухи… Теща піднялася на пагорб. Там лежала Ірина. Вона її підняла, і вони йшли до мене. Дружина впала на коліна. Погляд затуманений”, — розповідає чоловік.
Обстріл не припинявся. Олексій просив Ірину рятуватися та казав, що вона ще має погуляти на весіллі їхнього сина Андрія.
Жінка почала повзти, але невдовзі впала.
“Сказала: «Мені мало повітря». Її тіло двічі здригнулося. Так дружини не стало. Лежала за метр від мене. А я нічим не міг допомогти”, — пригадує Олексій.
Після загибелі Ірину відвезли до лікарні №4. Спочатку тіла загиблих складали на першому поверсі у приймальному відділенні, згодом їх винесли на вулицю. Рідних до них не підпускали.
Мама Ірини три місяці намагалася знайти доньку. У червні жінка проходила через цвинтар у мікрорайоні “Східний” і побачила покривало, яке впізнала. Саме в такому до лікарні привезли тіло Ірини.
Попри те, що біля загиблої була записка з її даними, жінку поховали як невідому.
“Теща поїхала до поліції Новоазовська, опізнала доньку по фото, їй сказали номер могили”, — розповідав Олексій.
У Ірини залишилися мама Ольга, син Андрій та чоловік Олексій.
“Здається, навіть у молодості слово «любов” було більше просто словом. І ось війна! Це страшне слово покалічило долі багатьох. У Маріуполі торкнулося кожного. Недовго ми були щасливі. У 43 роки обірвалося життя моєї рідної людини. Вона житиме в нашій пам’яті та в наших серцях”, — сказав чоловік загиблої.
Світла памʼять.