“Моя надмета — це просто любити Україну”. Інтерв’ю з волонтеркою Ангеліною Шостак

Євгенія Тулаїнова
2019-05-14 20:04

image

Ми поспілкувалися з волонтеркою з Бахмута Ангеліною Шостак. Говорили про волонтерську діяльність, патріотизм та війну на сході.

Вітаю, Ангеліно.

Ангеліна Шостак: Вітаю всіх слухачів і Вас.

Євгенія Тулаїнова: Ангеліно, Ви шиєте прапори для українських бійців і не тільки. Скільки станом на сьогодні прапорів Ви пошили і скільки на це пішло метрів тканини?

Ангеліна Шостак: Це більше, ніж 650 прапорів, загальна площа 1200 квадратних метрів, але це я підраховувала на свято державного прапора минулоріч, тому за цей час до сьогодні це ще більше — можливо близько 700 прапорів.

Євгенія Тулаїнова: Коли Ви пошили перший прапор і що Вас до цього спонукало?

Ангеліна Шостак: Ми замовили тканини — 20 сувоїв синьої і 20 сувоїв жовтої і пошила одразу 10 прапорів, з якими ми потім їздили буквально за військовими і їм роздавали. Що спонукало? Саме зникнення нашого державного прапора з адмінбудівель на території окупованих тоді Краматорська, Бахмута, Слов’янська. Коли нашу автівку 30 березня 2014 року в центра Донецька оточили проросійські активісти і змусили позривати з нашої автівки стрічечки жовто-блакитні, зірвали з автівки наш прапорець державний, побили автівку, і відтоді Україна в серці і розуміння, що прапор — то є символ нашої свободи, незламності. Тому що перше,що тоді робили проросійські орки, я їх по-іншому не можу називати, вони зривали прапори з адмінбудівель, з людей — стрічечки, пов’язували колорадські стрічки, але перше — це було зникнення прапора.

Євгенія Тулаїнова: Ви пошили рекордний прапор України, на якому були вишиті слова із Конституції  «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Ви передавали його нардепам до Верховної Ради, однак Вам його повернули і зараз він прикрашає хол Бахмутської міської ради. Чому цей прапор так і не вивісили у Верховній Раді? Як пояснили причину його повернення?

Ангеліна Шостак: Коли я вже зареєструвала свій рекорд, я звернулась у Фейсбуці, ким би я могла передати цей прапор до Верховної ради, тому що, коли я його представляла у прес-пойнті Верховної Ради, то сказала, що дуже хочу, щоб цей прапор прикрашав саме хол, щоб кожен депутат, йдучи на роботу, пам’ятав, що він є народ, народ є носієм влади, він його представляє, тому нагадувала про нас, виборців. І тоді депутат, який допомагав мені представити його у Верховній Раді, він взявся його розташувати, але згодом він його повернув. Як я тепер розумію, ні до кого він не звертався, він його успішно використовував у своїй партійних виступах, після чого я попросила його повернути прапор. Він повернув. Я другого разу звернулася до депутата Веселової Наталі. Її помічники прийняли прапор, але згодом також мені відписалися і сказали: “На жаль, не дозволяють”. Хоча я писала звернення до пана Парубія , але також не знаю, чи потрапило це звернення до нього. Напевне, що ні. Не вдалося розташувати його в Раді. А потім я, коли була присутня на сесії міської ради, я звернулася до пана Реви (мер Бахмута, — ред) з пропозицією. Кажу: “В мене є прапор,   Раді він не потрібен в такому вигляді, дуже муляє, можливо, очі”. Він мене підтримав і сказав: “Немає питань”. І розташували його саме в холі міськради і мені дуже приємно. До того ж він влучно вписався, він займає всю стіну. Мені приємно як виконавиці, приємно як громадянину, як мешканці Бахмута.

Євгенія Тулаїнова: У минулому році Ви пошили прапор України площею 120 квадратних метрів, щоб його запустили 23 серпня в небо над Авдіївкою. Він мав долетіти до тимчасово окупованих територій. Можливо, Вам відомо: його бачили жителі окупованих територій чи ні?

Читайте також: Рекордно великий український стяг запустили в Авдіївці в бік окупованих територій

Ангеліна Шостак: Наскільки я слідкувала за дописами у соцмережах, начебто він пролітав над Донецьком. Його, звичайно, бойовики збили. Але ті мешканці, які були на межі з Авдіївкою, вони його бачили. Доля всіх прапорів і всіх листівок одна — це знищення, тому що це дратує найбільше.

Євгенія Тулаїнова: Чи були такі випадки, коли Ви прапори не просто віддавали, а продавали?

Ангеліна Шостак: Коли були замовлення на вишиті прапори, то я за роботу беру, тому що я через 4,5 роки зрозуміла, що я самотужки не можу купувати тканину, шити і просто так роздавати. Мені потрібна якась допомога матеріальна. Якщо це просто наші державні прапори, то тільки за тканину, за роботу я гроші не беру. І коли ми “Новою поштою” відправляємо прапори і в мене питають: “Яка оціночна вартість цієї посилки?”, я відповідаю, що вона безцінна.

Євгенія Тулаїнова: Хто у Вас замовляє вишиті прапори?

Ангеліна Шостак: Останній прапор замовила Волонтерська сотня, на якому вишито “Україна — це ми”, я так розумію, це буде присвячено Дню вишиванки. Вони їздять по прифронтових дитбудинках, з дітками зустрічаються у школах. Вони на фоні нього фотографуються у вишиванках. Замовляють військові. Вишитий прапор я пошила пану Полтораку (Степан Полторак – нині міністр оборони України, – ред.), це був подарунок.

Інтерв'ю з Ангеліною Шостак
Фото: з відкритих джерел

Євгенія Тулаїнова: Крім прапорів, Ви ще шиєте подушки для поранених бійців. Як Ви передаєте їх до лікарень і як, власне, дізнаєтесь, хто в якій лікарні знаходиться?

Ангеліна Шостак: У мене в друзях в соцмережах достатньо людей, які опікуються пораненими і в Києві, і в Одесі, і у Львові, і у Харкові. В мене виникла така ідея: що з того, що я можу, що я вмію, як я можу їм підняти настрій, можливо, передати їм такий посил, що ті люди, які на Донбасі проживають, вони не всі сепаратюги, вони також вболівають за наших українських бійців. Я пошила першу партію, де почала вишивати ангелочків. Скажімо так, це не просто моральна підтримка, а ще й такий посил, що цей ангел охороняє. І я потім запитала у Фейсбуці, хто допоможе мені передати першу партію. Здається, я пошила до київського госпіталю. Потім Харків, Одеса, до Львова я не шила. Потім з цими подушечками мені надсилали фотографії і писали, що саме з цими подушечками бійці отак і кочували. Наприклад, з харківської лікарні до Києва.

Євгенія Тулаїнова: Вам часто дякують за Вашу волонтерську діяльність?

Ангеліна Шостак: Мене взагалі мало хто знає. Я ніколи майже не бувала на фронті. Я все це роблю вдома, але мене знають як Ангела Миротворця. І того ж на подушках я пишу “Handmade Ангел”. Вони дякують через когось, але якщо й не напряму, я відчуваю це тим, що мені дарує життя добрих людей на моєму шляху.

Євгенія Тулаїнова: Ви вже досить довго займаєтесь волонтерською діяльністю. Чи бували випадки, коли Ви розчаровувалися у цьому?

Ангеліна Шостак:  Були такі випадки, коли люди, які стояли пліч-о-пліч з тобою, яким ти навіть допомагав, робили тобі трішечки боляче словами.

Євгенія Тулаїнова: Ви не приховуєте свою проукраїнську позицію, і іноді, як показують деякі події, це може Вам нашкодити. У 2014 розлючений натовп пошкодив Ваш автомобіль. Чи були ще випадки, коли люди не зовсім адекватно реагували на Ваш патріотизм?

Ангеліна Шостак: Можливо не на сам патріотизм, можливо на зовнішній вигляд. Як бачите, я зараз прийшла у вишиванці. Я просто обожнюю цей одяг. Пальцем не тикали, але дивно поводилися, реагуючи на мій одяг.

Євгенія Тулаїнова: Це в Донецькій області?

Ангеліна Шостак: Так.

Євгенія Тулаїнова: А за межами Донецької області так не реагують?

Ангеліна Шостак: Навіть у Харкові дуже дивуються. Коли ми їдемо до Києва, завжди зупиняємось у Харкові на заправці, і дуже часто питають: “А що, сьогодні свято?”. Дуже реагують в ТЦ “Крем’янець”, де зупиняються автобуси з Москви та інших напрямків. Мені так хочеться зайти і сказати “Слава Україні! За ким я буду?” (сміється, — ред). Вони майже шиплять.

Євгенія Тулаїнова: У Вас є друзі чи знайомі, які залишилися на окупованих територіях?

Ангеліна Шостак: Навіть рідні.

Євгенія Тулаїнова: Яку сторону вони підтримують?

Ангеліна Шостак:  Я не скажу, що вони підтримують окупантів, але вони вимушені там бути і жити за тими правилами.

Євгенія Тулаїнова: Як вони ставляться до Вашої волонтерської діяльності?

Ангеліна Шостак: Вони знають, але вголос цього не кажуть, але і не засуджують. Я їм за це вдячна. Всі, хто мають рідних на тій території, вони розуміють, що ті просто не можуть вголос там казати “Я за Україну”.

Інтерв'ю з Ангеліною Шостак

Євгенія Тулаїнова: З початку війни в Україні значно зросла кількість волонтерів і вони фактично вдягали і взували хлопців на передовій. Як Ви оцінюєте свій вклад в український волонтерський рух?

Ангеліна Шостак: Підняття духу бійців — це не менш важливо, ніж одягнути їх, взути. Допомога моя особиста — це прапори,  а потім я вигадала “Супер їжу для супергероїв”. Це суміш із сухофруктів з медом, горіхами. Спочатку було по кілограму всього. Ми повезли відерці. Кожне відерце я підписувала. Потім було сало з часником і кропом, калина з медом. Нехай ложечка тієї супер їжі не врятувала їх від застуди або від голоду, але вони всі відчували підтримку.

Євгенія Тулаїнова: У Вас є якась надмета у волонтерстві?

Ангеліна Шостак: Можливо, якщо я своїм прикладом, своїм духом можу сказати, що “Україна — це ми” і кожен може робити посильний внесок, робити її кращою, більш заможною, успішною, то, можливо, це можна назвати метою. Можливо я когось навчу любити Україну. Тому моя надмета — це просто любити Україну.

Читайте також: “Бажання допомагати людям”. Інтерв’ю з фахівцем Служби розшуку Червоного Хреста Катериною Мороз

Євгенія Тулаїнова: Якщо закінчиться війна, Ви продовжите свою волонтерську діяльність?  

Ангеліна Шостак: Подушки я зараз стала шити просто на замовлення. В мене є такий хештег “марафон добра”, я шию подушки і дарую їх особливим діткам. Це ті, у кого ДЦП, ті, хто на гемодіалізі.  Волонтерство по суті було, є і залишиться завжди в людині.

Євгенія Тулаїнова: Як для вас змінилося ставлення до українського прапора після 2014 року? Можете порівняти до того і після?  

Ангеліна Шостак: До 2014 року — це був просто прапор. Я не можу згадати коли ми змогли придбати його. Не всюди можна було його купити. У 2013-му ми вже були з ним, можливо і в 2012-му. У нас на автівці було два прапори — прапор Євросоюзу і прапор України. Прапор Євросоюзу зірвали. Чоловік зупинив автівку, щоб його підняти, а до мене вже підбігала ця юрба розлючених орків. Я схопила цей прапор України і просто тиснула до грудей.

Євгенія Тулаїнова: Що у вашій свідомості змінила та сформувала нинішня російсько-українська війна?

Ангеліна Шостак:  Я і до цього не вважала Росію нашою сестрою чи братом. Це показало, хто в твоєму оточенні як країни, твої сусіди. Особливо на Донеччині це відчуваєш, коли ті, у кого родичів дуже багато в Росії, виявляються не тими, ким прикидалися.

Євгенія Тулаїнова: Що кажете тим, хто називає події на сході громадянською війною або конфліктом?

Ангеліна Шостак:  Мені пощастило. В моєму оточенні вже таких людей немає. Але завжди кажу простим реченням: “Це Україна прийшла до Росії і сказала: “Віддай нам Кубань”, чи це Росія прийшла до України і каже: “Віддай нам шмат своєї землі”? Я не знаю, хто ще може на шостому році війни так вважати. Якщо це навіть українець, який за кордоном, я ще можу сприймати і йому якось адекватно пояснювати. В Росії можна пояснювати. Але якщо ти українець, ти не бачиш скільки загиблих, скільки калік, скільки осиротілих дітей? Ну який це конфлікт? Це справжня війна.

Євгенія Тулаїнова: На президентських виборах 2019 Ви підтримали Петра Порошенка. Чому?

Ангеліна Шостак:  Для мене достатньо було цих п’яти років реформ і змін, його ставлення до народу, до країни, до армії. Його три слова в його слогані “армія, мова, віра” — це слова, які характеризують наші пріоритети. Для мене навіть не було питання, кого я ще можу підтримувати. Я підтримую його курс, я підтримую його наміри.

Євгенія Тулаїнова: Скільки прапорів Ви йому подарували?

Ангеліна Шостак: Так сталося, що на параді 2016 року ветерани АТО тримали мій великий прапор 4,5х3 метри. Я його передавала до пана Туки, коли він  ще був очільником Луганської облдержадміністрації. Але він, вочевидь, потрапив саме до того волонтера, з яким я передавала. І ось цей прапор, який ветерани тримали у себе на колінах, потім подарували пану Президенту. Є фото, де він тримає мій прапор, як його передають. А потім ще один прапор подарувала, коли мене запросили на зустріч, коли Петро Олексійович здійснював такий свій прощальний візит на Донеччину. Я швиденько пошила прапор,  мені вдалося подарувати його. Це було щиро і мені було приємно.

Євгенія Тулаїнова: Ви кожного дня читаєте зведення із фронту і публікуєте його на своїй сторінці у Фейсбук. Чому?

Ангеліна Шостак: Щоб люди знали. Тому що мені досі незрозуміло як можна бути підписаним на  сторінку актора, коміка, або ще когось. Там 100-500 тисяч підписників, а на сторінку Штабу ООС лише 50 з чимось тисяч. Мені це не зрозуміло. Як люди можуть не знати, що в нас є війна? Тому для них я публікую, а ще це потім залишається на Фейсбуці і буде нагадуванням через рік, через два, через три.

Євгенія Тулаїнова: Ви вважаєте, що люди намагаються відгородитися від війни?

Ангеліна Шостак: Здебільшого, так.

Євгенія Тулаїнова: Після обрання Володимира Зеленського президентом, Ви до цих дописів почали додавати фразу “передайте новообраному”. З чим це пов’язано?

Ангеліна Шостак: Я дуже лояльна людина, толерантна, добра. Я дочекалася, коли офіційно оголосять Зеленського президентом. Це почалося ось з чого. Він одного ранку написав: “Я лечу в Туреччину”. Це був день пам’яті жертв Чорнобиля. Мене це трішки здивувало. Я тоді написала: “Коли країна в стані війни, коли у нас день пам’яті жертв Чорнобиля, він дозволяє собі просто полетіти в Туреччину”. Тому я додала хештег “передайте новообраному”. До речі, це дуже багато кого бісить.

Євгенія Тулаїнова: Чому?

Ангеліна Шостак: Кажуть, що зараз Порошенко президент, у Зеленського немає булави, і я не можу вимагати від Зеленського припини війну. Про це мова взагалі не йде. Я вважаю, що він як Президент вже повинен або поїхати до військових, або згадати військових, або вклонитися військовим.

Євгенія Тулаїнова: Чого очікуєте від нового президента?

Ангеліна Шостак: Я не знаю про нього нічого. Це людина-загадка. Голограмма, великий і  страшний Гудвін, якого всі чули, але ніколи не бачили. І чули тільки голос. Але голос Разумкова, голос команди Зеленського. Я не знаю взагалі, що від нього можна очікувати. Як від самого поганого мінуса, так до самого великого плюса. Можливо, він зробить країну ще більш заможною, закінчиться епоха бідності, але поки що я не бачу і не чую від нього нічого. Ми з вами мешкаємо за 30 км від лінії фронту і для мене це дуже страшно. Тому що, як ми знаємо, “Гради” стріляють на 100 км, вони й нас перелетять.

Євгенія Тулаїнова: На минулому тижні у Харкові зібрала потрібну кількість голосів електронна петиція про повернення проспекту та станції метро назви на честь Маршала Жукова. Тепер її мають розглянути в міській раді та винести рішення. Як ви вважаєте, у Бахмуті та інших містах Донбасу люди підтримали б ініціативу відміни декомунізації?

Ангеліна Шостак: Побоююсь, що так. Якщо казати стосовно Бахмута, то мені вистачило обговорення декомунізації вулиці 60-річчя СРСР. Пропонували назвати її на честь Дмитра Чернявського. Я просто бачила, як люди з ненавистю, три жіночки, вони не хотіли надавати вулиці його ім’я. Вони вперлися і сказали: “Ні. Чернявський тут не мешкав, він взагалі ніхто для нас. Давайте захисників Донбасу”. Я досі чую “Артёмовск”, не Бахмут. Тому я розумію, що це повернення може бути.

Євгенія Тулаїнова: Що Ви вкладаєте в поняття патріотизм?

Ангеліна Шостак: Просто любити країну, в якій ти живеш, яка дає тобі благо.

Євгенія Тулаїнова: Чи є щось таке, що могло б похитнути Ваш патріотизм?

Ангеліна Шостак: Поки що немає такого нічого.

Євгенія Тулаїнова: Чому Україна варто того, щоб тут залишитись та любити її ?

Ангеліна Шостак: Тому що вона —  найкраща країна в світі.

Євгенія Тулаїнова: А Донбас? Що для вас цінного в регіоні?

Ангеліна Шостак: Донбас  — це степи, це наші терикони, це люди. Але здебільшого — це морок, це темнота. Його прикрашають люди, але не прикрашає оточення. Навіть живучи в найгіршому місті, місці світу, ти можеш зробити його кращим.

Євгенія Тулаїнова: Як Ви вважаєте, жителі Донбасу готові робити свої міста кращими?

Ангеліна Шостак: Можливо 50/50, а можливо 25/73. 25 хочуть, а 73 вважають, що їм винна Україна.

Євгенія Тулаїнова: Ви погоджуєтесь з твердженням, що Донбас годує Україну?

Ангеліна Шостак: Дотаційний регіон. Хто хоче, може підняти цифри якісь, поцікавитися. Але здебільшого, так, всі, хто мене оточував, вони казали, що Донбас годує Україну. Тому що ті, хто стояли у керма так і говорили.

Євгенія Тулаїнова: Пропоную завершити коротким бліц опитуванням.

Книжка чи фільм?

Ангеліна Шостак: Наразі фільм.

Євгенія Тулаїнова: Київ чи Бахмут?

Ангеліна Шостак: Київ. Бахмут для мене довоєнний і післявоєнний — це два різних Бахмута. Те, що я бачила з 2008 по 2013  рік — це було квітуче місто, а зараз — він в дуже жахливому стані.

Євгенія Тулаїнова: Що на Вашу думку створює міцну і розвинуту країну: працьовитий президент чи працьовитий народ?

Ангеліна Шостак: Звичайно народ.

Євгенія Тулаїнова: Інтернет чи телебачення?

Ангеліна Шостак: Інтернет.

Євгенія Тулаїнова: Що ви зробите після того, як звільнять Донецьк?

Ангеліна Шостак: Пошию великий прапор і попрошу його встановити або на площі, або над міською радою. Так, щоб його бачили.

Євгенія Тулаїнова: Якій музиці віддаєте перевагу: українській чи іноземній?

Ангеліна Шостак: Якщо слухати, то мені дуже подобаються українські пісні. Але якусь зарубіжну естраду я також слухаю.

Євгенія Тулаїнова: Дякую Вам за цікаву розмову. Я ж нагадаю, що ми спілкувалися з волонтеркою Ангеліною Шостак.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: