Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо 40-річного Юрія Кононенка. Він був помічником бурильника у Полтаві, однак навесні 2022-го вирішив піти в ЗСУ. Боронив різні області України, а з літа 2023-го воював на Донеччині. Військовий загинув внаслідок “прильоту” авіабомби у їхні позиції. Тепер його дружина просить надати коханому посмертне звання Героя України.
Про Юрія Кононенка Вільному радіо розповіла його дружина Наталя.
Юрій Кононенко народився у селищі Опішня Полтавської області. Згодом переїхав до обласного центру. Закінчив Полтавське нафтогазове училище, де опанував професію помічника бурильника.
В Полтаві чоловік жив разом із коханою Наталею. Вони познайомилися ще 2008-го, а 13 років тому одружилися. Разом пара виховувала сина Рому, якому зараз 12.
“Юра для мене був і крилами, і ногами, всім… Він дуже хороший, дуже добрий, поділиться з усіма, усім поможе. Для моїх батьків Юра ніколи не був зятем, він з першого дня був сином”, — розповідає про чоловіка Наталя.
Юрій близько 20 років працював за спеціальністю у Полтавському управлінні бурових робіт. Прагнув заробити грошей на власне житло. А у вільний від роботи час любив гуляти у лісі та колекціонував старовинні предмети.
“Він дуже мріяв про свою хатку. Бо ми проживали в кімнаті гуртожитку. Він любив землю, город, господарство. І вони вдвох з малим обговорювали, яке господарство будуть тримати, що вони фермерами там будуть”, — пригадує Наталя Кононенко.
Коли почалася повномасштабна війна, Юрій вирушив до військкомату, аби стати добровольцем. Тоді, каже дружина, його відправили додому, адже було багато охочих.
“Він з першого дня казав: “Я буду воювать. Бо як кожен буде “косить”, то хто буде нас захищати?”. А коли його не взяли, сказав, що як вивезе нас із Полтави — піде. Так і вийшло”, — говорить дружина Юрія.
Тоді, на початку повномасштабної війни, Наталя разом із сином евакуювалися до родичів у село. А 4 травня 2022-го Юрія Кононенка мобілізували. Жінка продовжує: чоловік міг би відмовитися від служби, адже кілька років тому переніс складну операцію, а Наталя має інвалідність.
“Я про все дізналася, коли він вже був у частині. Казав: “Ти б все одно мене не пустила”. Я маю інвалідність з дитинства, мені важко, погано хожу. Просила його залишитися, але він сердився, сказав, що вже вирішив. Ну він такий, назад не відступить”, — ділиться Наталя.
Юрій Кононенко боронив Україну на різних ділянках фронту. Зокрема, захищав Київщину, тримав українські кордони поблизу Білорусі. А від серпня 2023-го підрозділ військового перебував на Донеччині.
За службу захисник отримав нагрудний знак “Ветеран війни” та відзнаку 20-го окремого стрілецького батальйону за особливі заслуги.
14 березня 2024 року солдат Кононенко загинув поблизу Урожайного.
“Командир розповів, що вони були на “нулі”, на самій близькій лінії до “орків” (росіян, — ред.). І було пряме влучання КАБами в їхню позицію”, — говорить дружина.
Юрію Кононенку назавжди залишиться 40 років. Зараз Наталя разом із сином просять надати захисникові посмертне звання Героя України.
Підтримати цю петицію можна за посиланням.