Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Ігор Дейнега із Запорізької області — один із них. Хлопець працював у поліції, а у 2023 році долучився до штурмової бригади “Лють”. Загинув 23-річний захисник у Курдюмівці. Рідні просять надати йому звання Героя України посмертно.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.
Ігор Дейнега народився та жив у Дніпрорудному, що в Запорізькій області. Змалку займався різними видами спорту, зокрема дзюдо, ММА та боксом, і брав участь у спортивних змаганнях. Хлопцю присвоїли 3-й юнацький розряд із боксу.
Після школи він навчався у Дніпрорудненському індустріальному коледжі на спеціальності “Будівництво та експлуатація цивільних споруд”.
“Під час навчання в коледжі Ігор зрозумів, що його покликання — допомагати людям, захищати їхні права, а іноді і їхні життя. Саме тому після закінчення навчання в коледжі, у 2019 році, вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ на факультет №3 “Правоохоронна діяльність”, — розповідає Вільному радіо наречена загиблого Дар’я Замрій.
Здобувши освіту в Харківському університеті, Ігор влаштувався на роботу у відділення поліції у рідному Дніпрорудному.
“Коли почалась повномасштабна війна, ми були у своєму рідному місті. Ігор виїхав до Запоріжжя у квітні, я — у травні. І далі разом жили в Запоріжжі. Коханий працював у патрульній поліції у Запоріжжі”, — згадує співрозмовниця.
На другий рік відкритої війни Ігор Дейнега вирішив доєднатися до об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Лють”.
“Коханий пішов, попри вмовляння рідних не робити цього. Ігор казав: “Хто як не я? Якщо я буду сидіти вдома склавши руки та чекати перемоги, я не дочекаюсь”, — ділиться Дар’я.
Після декількох місяців навчання, з травня 2023-го, Ігор обороняв країну від окупантів на різних напрямках фронту, зокрема на Донеччині. Поліцейський мав позивний “Арієць”.
“Ігор був штурмовиком, тому кожен виїзд був важким. Була ситуація, коли вони сиділи в бліндажі та над Ігорем прилетів снаряд, він отримав контузію. Була евакуація, де він рятував своїх побратимів і хлопців суміжних підрозділів”, — говорить наречена захисника.
На свій останній бій у Кліщіївці захисник вийшов 15 вересня 2023 року. За два дні його життя обірве російський обстріл у Курдюмівці.
“16 вересня він отримав поранення у ногу, йому надали першу медичну допомогу. Ігор продовжив бій вже “трьохсотим” (пораненим, — ред.). 17 вересня рано вранці вони вже поверталися зі штурму, був один єдиний “приліт”, влучило позаду Ігоря, він отримав поранення. Його евакуювали до “швидкої”. По дорозі в лікарню він загинув, бо поранення були несумісні з життям”, — каже співрозмовниця.
Ігорю назавжди залишиться 23.
Веселий, турботливий і розумний — таким Дар’я згадує свого нареченого.
“Ігор був люблячим, уважним, завжди міг підтримати, навіть коли йому самому потрібна була підтримка. Коханий був товариським, душею компанії, сильним, дуже сміливим і рішучим. Ми збиралися подавати заяву [про реєстрацію шлюбу] у 20-их числах вересня, а коханий загинув 17. Разом ми були 4,5 роки”, — з сумом зазначає дівчина загиблого.
Ігор, додає вона, мріяв про перемогу та деокупацію рідного міста, адже хотів повернутися додому.
“Ми мріяли про щасливу, велику родину. Ігор дуже хотів доньку. Коханий справжній приклад патріотизму та відданості своїй країні для всіх. Він з честю боронив Україну та робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу”, — каже Дар’я.
Крім неї, вдома на повернення захисника чекала його мати.
“Ми дуже сильно пишаємося Ігорем, він мужньо стояв до кінця. Для нашої родини це дуже важка та велика втрата. Втрата для мами, в якої він був єдиним і коханим сином. Втрата для мене, бо він був дуже важливим для мене, коханим, без нього світ пустий.. і життя вже не те”, — зізнається дівчина загиблого.
Рідні прагнуть, аби бійцю надали звання “Герой України”. Для цього Дар’я створила електронну петицію на сайті президента. Аби її розглянули, зібрати необхідно 25 тисяч голосів. Підтримати петицію можна за посиланням.
Світла пам’ять захиснику України.