Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо солдата Національної гвардії України Петра Гойдича. Хлопець зустрів велику війну солдатом-строковиком, та згодом підписав контракт і залишився в армії.
Історією життя військового поділилася його мати Галина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Петро Гойдич народився 30 червня 2003 року в селі Коросно на Львівщині. Коли хлопчикові був рік, родина переїхала до села Гиновичі на Тернопільщині. Саме там минули його дитинство та юність.
Спершу Петро навчався у місцевій початковій школі, а згодом — у Жуківській загальноосвітній школі. Після її закінчення вступив до Поморянського вищого професійного училища, де вивчився на тракториста-машиніста сільськогосподарської техніки.
“Петро з дитинства дуже любив машини розбирати. Усе його цікавило — як працює, що всередині, як полагодити. У техніці він добре розумівся”, — каже мати Петра Галина.
За словами рідних, Петро був спокійним, добрим і неконфліктним. Водночас умів постояти за інших.
“Я завжди вчила дітей, що слабших треба захищати. І він таким був — дівчат не давав ображати, завжди ставав на захист”, — згадує мати.
23 жовтня 2021 року Петра призвали на строкову військову службу. Він служив у лавах Національної гвардії України. Після початку повномасштабного вторгнення Росії хлопець продовжив службу та підписав контракт.
“Він казав, що не може просто все кинути. Уже був там, із хлопцями, тому залишився”, — каже мати.
Петро служив оператором 1 відділення 2 протитанкового взводу батальйону оперативного призначення військової частини 3043.
За рік до загибелі Петро освідчився коханій дівчині та планував створити з нею родину.
“Казав мені: буде сім’я, буде дитина, купимо хату в селі й будемо жити своїм життям”, — розповідає мати.
Та його планам так і не судилося здійснитися. 20 лютого 2025 року Петро Гойдич загинув поблизу селища Нью-Йорк на Донеччині.
Того дня він був на позиції разом із двома побратимами, які були його друзями. Разом мобілізувалися, разом служили й разом прийняли останній бій.
За словами матері, військові підійшли до бліндажа, де на них чекали російські військові.
“Їх було троє, і всі троє загинули. Їх розстріляли біля бліндажа”, — каже жінка.
Поховали захисника 10 березня 2025 року в рідному селі.
Йому був 21 рік.
Рідні Петра створили петицію до президента України з проханням надати йому звання Героя України. Підтримати ініціативу можна, підписавши петицію за посиланням.
Світла пам’ять захиснику України!