Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Львівської області Ігор Андруневич. Він долучився до війська під час повномасштабного вторгнення. Життя захисника обірвалося поблизу Роботиного на Запоріжжі.
Про Ігоря Андруневича нашим журналістам розповіла його колишня дружина Ірина. Вільне Радіо щодня розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Ігор Андруневич народився 1 жовтня 1988 року в селі Ралівка Самбірського району на Львівщині. Навчався в Ралівській середній школі. Після її закінчення вступив до Львівської політехніки. А у 2010 році закінчив кафедру військової підготовки в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.
“Ще задовго до початку повномасштабної війни Ігор мріяв стати військовим. Це було його свідоме покликання — захищати свою країну, бути опорою для інших і служити Україні”, — розповідає Ірина.
Вона згадує колишнього чоловіка веселим, добрим, приязним.
“На жаль, інколи в житті буває так що доля розводить людей. Але дуже важко повірити у цю втрату. Він назавжди залишиться в пам’яті щирою, відкритою та доброзичливою людиною, яка понад усе любила життя, мала багато планів і мрій. На жаль, війна жорстоко обірвала його шлях, не давши здійснитися всьому, про що він мріяв”, — розповідає Ірина.
Ігор любив співати. Він часто виконував щось у компанії з рідними й друзями.
“Дуже любив українські пісні, знав безліч повстанських пісень і завжди співав їх із душею. Його голос, усмішка, доброта та любов до рідної землі назавжди залишаться в серцях усіх, хто мав щастя знати його”, — каже жінка.
Вони ростили 7-річного сина. До відкритої війни Ігор працював інженером з техніки безпеки в Самбірській виправній колонії та Самбірській квартирно-експлуатаційній частині.
А у 2023 році чоловік приєднався до війська. Був командиром 1 піхотного взводу у 141 ОМБр, мав звання лейтенанта.
З 26 лютого 2024 року Ігор Андруневич вважався зниклим безвісти. Тоді він з побратимами захищав Україну поблизу Роботиного на Запоріжжі. Згодом, у грудні 2025 року рідні дізнаються про його загибель. Офіційно її підтвердили через ДНК-експертизу.
19 грудня 2025 року Ігоря поховали у рідному селі Ралівка.
Крім сина у військового залишились батьки.
Світла пам’ять полеглому захисникові.