Мріяв служити в “Азові” і відчував, що не повернеться з бою: згадаємо військового Андрія Кузнецова, який загинув на сході

Щодня українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна хвилиною мовчання. Серед них — Андрій Кузнецов з Красного Луча на Луганщині. Чоловік боронив Україну з початку воєнної агресії Росії. У серпні 2023 року він загинув в бою на сході України.

Військовий з Луганщини Андрій Кузнецов боронив Україну з 2017 року

Андрій Кузнецов — військовослужбовець  “Азову”,  командир міномета 3-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 4-го батальйону спеціального призначення, молодший сержант. Серед побратимів мав позивний “Кузя”. 

Андрій  народився 15 жовтня 1992 року у місті Хрустальний Луганської області. У Луганську закінчив школу, Луганське вище професійне училище за спеціальністю слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів категорії “В” і “С”.

З 2011 по 2012 проходив строкову службу. З 2013 по 2015 рік працював  рятувальником.  Після початку війни разом з батьками та братами переїхав на Київщину.

У 2017 році чоловік уклав контракт і долучився до лав 95 окремої десантно – штурмової бригади ВДВ ЗСУ. Брав участь у АТО, був нагороджений медаллю “Учасник АТО”. 

З початку повномасштабного вторгнення Андрій Кузнецов прийшов до військкомату

У 2020 році Андрій одружився з коханою Анною, у них народилась довгоочікувана донечка Віра. Пара жила в рідному місті Анни — Житомирі.

“Коли почалось повномасштабне вторгнення, Андрій завіз мене з дитиною до моєї тітки, до приватного будинку із підвалом, так як ми жили на 6 поверсі, там було нам безпечніше. А сам пішов до військкомату, його одразу взяли, бо мав великий досвід. Ми чекали і вірили, що зараз все швидко закінчиться і ми повернемось до звичайного життя, але цього не сталось і прийняли рішення, що я з дитиною та  його мамою поїдемо до Польщі. 

5 березня ми з ним попрощалися, але я знала і вірила, що ми неодмінно повернемось додому, до нього!”, — згадує дружина. 

Згодом Анна з донечкою переїхала до Німеччини, а Андрій долучився до 

138 окремого батальйону ТрО Житомира.

“У серпні 2022 року я вирішила приїхати до чоловіка сама, без дитини. Йому дали 2 дні відпустки, це були наші дні! Було важко знову відпускати і знову їхати на чужину, до Німеччини”, — ділиться Анна. 

Військовий з Луганщини востаннє бачив доньку на свій ювілей

Разом з Вірою Анні вдалося приїхати до Андрія на його ювілей 15 жовтня 2022 року.

“Андрію виповнилось 30 років, і ми вирішили це свято провести разом, я разом з дитиною зібралась і приїхала до нього, хоча і за день до нашого виїзду Росія почала масовані обстріли, майже кожного дня 100 ракет, але нас це не зупинило. Це були найтепліші обійми батька та дитини,  вони не бачились цілих 7 місяців. На жаль це була їхня остання зустріч. Ми провели разом  3 дні. Весь час на телефоні, дзвінки по вайберу на відеозв’язок, цілування екрану – таке було наше життя”, — розповідає Анна.

Андрій Кузнецов мріяв служити в “Азові”

Андрій мріяв служити у полку “Азов”, розповідає дружина. Він пройшов відбір і долучився до полку у травні 2023 року, а до того брав участь у боях на Куп’янському напрямку. 

“Базовий курс бойової підготовки. Телефон їм давали тільки раз на тиждень на пів дня, і ми чекали цього дня, щоб провести його разом хоча б онлайн. Навчання тривало 9 важких тижнів, і нарешті — заслужений шеврон “Азов”, про який так мріяв Андрій”,  — розповідає Анна.

Підрозділ готувався вирушати на схід і Андрію дали 4 дні відпустки. Анна знову приїхала до коханого. 

“Це була найкраща наша відпустка! 4 дні просто побути поряд, обійняти…але Андрій був трішки засмучений, казав що відчуває що не повернеться додому, я звичайно сварила його, щоб не думав про таке, що у нас все попереду і ми народимо ще хлопчика, але склалось все інакше…у липні була наша остання зустріч”.

Військовий Андрій Кузнецов загинув від кулі снайпера

Анна зізнається: час, коли Андрій воював на сході, був для неї найважчим. Вона дуже хвилювалась через постійні обстріли, поганий зв’язок. Андрію вдавалось подзвонити коханій раз у три дні. Та після чергового завдання він не подзвонив.

“23 серпня вони вийшли на завдання…26 він не подзвонив, я почала нервувати, але він попереджав, що можливо будуть не 3, а 4 дні там, тому мене це заспокоювало. Але 28 [серпня] мені зателефонували і повідомили, що мій коханий загинув. Був інтенсивний обстріл, він загинув від кулі снайпера, як справжній герой у бою…”, — розповідає Анна.

Рідні створили петицію з проханням надати Андрію Кузнецову звання Героя України.

Андрія поховали на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.
Йому назавжди 30 років.

“Кузя”  — мій військовослужбовець, якому назавжди 30, який назавжди в моєму серці. І пам’ять про нього буде жити вічно, бо він був чудовим, люблячим чоловіком та найкращим батьком для нашої донечки. Люблю…”, — згадує Анна коханого Андрія.

Світла пам’ять полеглому захисникові.