Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо Івана Кочубея із Сумщини. Після початку повномасштабної війни він одразу став на захист країни. Відслуживши три місяці в рідному Глухові, вирушив на передову до найгарячіших точок. Життя захисника обірвалося від атаки російського дрона.
Про Івана Кочубея розповіла його дружина Марія.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Іван народився 23 червня 1989 року в місті Глухові на Сумщині. У дитинстві займався карате, а будучи юнаком полюбляв відвідувати Глухівський військово-патріотичний клуб “Мужність”.
Іван Кочубей зустрів свою майбутню дружину Марію, коли обом було по 14 років. Через 7 років стосунків пара вирішила одружитися.
“Ми з ним одружені були 10 років, а взагалі як пара ми 17 років разом”, — розповідає жінка.
Весь свій вільний час чоловік любив проводити з семирічним сином.
“Він був дуже-дуже хорошим батьком. Любив гратися з сином, просто нарівні, як дитина грається з дитиною”, — згадує Марія.
А ще Іван любив займатися спортом, читати книги та проводити час з друзями.
“Для Вані було важливо залишатися у формі, і навіть на фронті він не переставав читати. Спочатку це була електронна книга, але після контузії він перейшов на паперові. Спілкування з друзями також грало значну роль у його житті. Він любив різні зустрічі, поїздки, проводити свята разом”, — розповідає жінка.
Коли у 2022 році розпочалось повномасштабне російське вторгнення, Іван одразу пішов до військкомату. І вже 28 лютого сказав дружині, що мобілізувався.
“Ніхто не запитував мою думку, і це було його рішення, яке мені довелося прийняти і поважати”, — доповнює кохана бійця.
Перші три місяці війни чоловік провів на блокпостах у рідному місті. У червні 2022 року його направили до розподільчого центру в Києві, а далі — на інші ділянки фронту.
“З 5 липня 2022 року мій чоловік потрапив у 53-тю бригаду. Разом зі своїм підрозділом вони пройшли Вугледар, Курахове, потім Бахмут. З січня 2023 року по березень 2024 року вони були в Авдіївці”, — каже Марія.
Іван нечасто ділився подробицями свого життя на фронті, але дещо дружина Марія змогла пригадати та розповісти. Наприклад, коли її чоловік був в Авдіїївці, разом з побратимами він намагався створити собі мінімальний комфорт для перебування там.
“Вони облаштували місце проживання технікою, як-от пральною машиною, мікрохвильовкою, вафельницею та електром’ясорубкою. Хлопців багато, їсти треба готувати, і хотілося хоч трохи наблизити умови до домашніх”, — згадує дружина.
Крім того, що Іван з побратимами створив домашній затишок на фронті, він ще й навчився готувати різні страви.
“Я шуткувала, кажу, а якщо вашому підрозділу доведеться розформовуватись, як ви будете нажите майно ділити?”, — з посмішкою каже Марія.
Також Іван розповідав про собачку, яку вони прихистили.
“Під Авдіївкою була собачка, вони там її годували, дресували, якось намагалися виховати. А пізніше в собачки народилися цуценята”, — пригадує жінка.
Були й важкі моменти, якими Іван ділився з сім’єю.
“Ваня розповідав, як ховав побратима та бачив у Бахмуті 5-річну дитину, яка з батьком вийшла з підвалу після бою. Він також згадав, як надавав допомогу пораненому, накладаючи турнікет. Тоді, каже, згадав усе, чого навчився із занять з тактичної медицини”, — ділиться Марія.
Іван мріяв поїхати з родиною на море та відвідати Барселону. Але спочатку хотів, щоб війна закінчилася і цей відрізок життя можна було стерти з пам’яті.
Іван отримав нагороди “Кращий сержант” та “За силу духу”.
12 березня 2024 року він загинув під Авдіївкою від удару FPV-дрона.
Побратими пам’ятають його як відповідального і чесного товариша, який багато чого їх навчив і завжди був готовий виконати будь-яке завдання на фронті.
У Івана Кочубея залишилися дружина Марія, 7-річний син, батьки, сестра та дві племінниці.
Світла пам’ять полеглому воїну.