Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо Івана Кочубея із Сумщини. Після початку повномасштабної війни він одразу став на захист країни. Відслуживши три місяці в рідному Глухові, вирушив на передову до найгарячіших точок. Життя захисника обірвалося від атаки російського дрона.
Про Івана Кочубея розповіла його дружина Марія.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Іван народився 23 червня 1989 року в місті Глухові на Сумщині. У дитинстві займався карате, а будучи юнаком полюбляв відвідувати Глухівський військово-патріотичний клуб “Мужність”.
Іван Кочубей зустрів свою майбутню дружину Марію, коли обом було по 14 років. Через 7 років стосунків пара вирішила одружитися.
“Ми з ним одружені були 10 років, а взагалі як пара ми 17 років разом”, — розповідає жінка.
Весь свій вільний час чоловік любив проводити з семирічним сином.
“Він був дуже-дуже хорошим батьком. Любив гратися з сином, просто нарівні, як дитина грається з дитиною”, — згадує Марія.
А ще Іван любив займатися спортом, читати книги та проводити час з друзями.
“Для Вані було важливо залишатися у формі, і навіть на фронті він не переставав читати. Спочатку це була електронна книга, але після контузії він перейшов на паперові. Спілкування з друзями також грало значну роль у його житті. Він любив різні зустрічі, поїздки, проводити свята разом”, — розповідає жінка.
Коли у 2022 році розпочалось повномасштабне російське вторгнення, Іван одразу пішов до військкомату. І вже 28 лютого сказав дружині, що мобілізувався.
“Ніхто не запитував мою думку, і це було його рішення, яке мені довелося прийняти і поважати”, — доповнює кохана бійця.
Перші три місяці війни чоловік провів на блокпостах у рідному місті. У червні 2022 року його направили до розподільчого центру в Києві, а далі — на інші ділянки фронту.
“З 5 липня 2022 року мій чоловік потрапив у 53-тю бригаду. Разом зі своїм підрозділом вони пройшли Вугледар, Курахове, потім Бахмут. З січня 2023 року по березень 2024 року вони були в Авдіївці”, — каже Марія.
Іван нечасто ділився подробицями свого життя на фронті, але дещо дружина Марія змогла пригадати та розповісти. Наприклад, коли її чоловік був в Авдіїївці, разом з побратимами він намагався створити собі мінімальний комфорт для перебування там.
“Вони облаштували місце проживання технікою, як-от пральною машиною, мікрохвильовкою, вафельницею та електром’ясорубкою. Хлопців багато, їсти треба готувати, і хотілося хоч трохи наблизити умови до домашніх”, — згадує дружина.
Крім того, що Іван з побратимами створив домашній затишок на фронті, він ще й навчився готувати різні страви.
“Я шуткувала, кажу, а якщо вашому підрозділу доведеться розформовуватись, як ви будете нажите майно ділити?”, — з посмішкою каже Марія.
Також Іван розповідав про собачку, яку вони прихистили.
“Під Авдіївкою була собачка, вони там її годували, дресували, якось намагалися виховати. А пізніше в собачки народилися цуценята”, — пригадує жінка.
Були й важкі моменти, якими Іван ділився з сім’єю.
“Ваня розповідав, як ховав побратима та бачив у Бахмуті 5-річну дитину, яка з батьком вийшла з підвалу після бою. Він також згадав, як надавав допомогу пораненому, накладаючи турнікет. Тоді, каже, згадав усе, чого навчився із занять з тактичної медицини”, — ділиться Марія.
Іван мріяв поїхати з родиною на море та відвідати Барселону. Але спочатку хотів, щоб війна закінчилася і цей відрізок життя можна було стерти з пам’яті.
Іван отримав нагороди “Кращий сержант” та “За силу духу”.
12 березня 2024 року він загинув під Авдіївкою від удару FPV-дрона.
Побратими пам’ятають його як відповідального і чесного товариша, який багато чого їх навчив і завжди був готовий виконати будь-яке завдання на фронті.
У Івана Кочубея залишилися дружина Марія, 7-річний син, батьки, сестра та дві племінниці.
Світла пам’ять полеглому воїну.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
