Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Юрія Омельчака із Запоріжжя. Він вирішив стати на захист країни у перший день повномасштабноїх війни. Понад два роки у лавах ЗСУ Юрій боронив рідне Запоріжжя, Сумщину, Харківщину та Донеччину. У червні цього року 41-річний захисник зазнав смертельних поранень поблизу Нетайлового. З війни воїна не дочекалися дружина та 10-річна донька, які тепер просять надати Юрію посмертне звання Героя України.
Про Юрія Омельчака Вільному радіо розповіла його дружина Олена.
До повномасштабної війни Юрій Омельчак разом із дружиною та донькою Дашею жили у Запоріжжі. Чоловік працював водієм автонавантажувача, був бригадиром.
“Він дуже любив життя. Любив з дитиною гуляти, з друзями зустрічатися. Влаштовував посиденьки із шашликами, був душею компанії і в центрі уваги. Також грав у комп’ютерні ігри. А десь за рік до початку повномасштабної війни почав колекціонувати монети. Здебільшого українські пам’ятні монети збирав, такі як от зараз присвячені ЗСУ можуть бути і подібні. У нього ціла колекція була. Ми зараз із дитиною, якщо знаходимо такі монетки, то продовжуємо його справу”, — згадує Олена Омельчак.
Коли росіяни відкрито напали на Україну, Юрій одразу ж вирішив стати на захист Батьківщини. Дружина каже: чоловік не мав військового досвіду, не служив в армії. Однак 25 лютого 2022 року доєднався до ЗСУ.
“Він просто 24-го числа ухвалив рішення і його озвучив ввечері. Я намагалася його відмовити, але він сказав, що йде заради мене і дитини”, — продовжує Олена.
Юрій долучився до 110-ї бригади територіальної оборони, був старшим солдатом. До квітня 2023-го у складі цієї бригади боронив рідне Запоріжжя. Після цього захисник став старшим стрілком 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Воював на Сумщині, Харківщині та Донеччині. А серед побратимів отримав позивний Піхалич.
“Спочатку був позивний ЮрПалич, це його так з підліткового віку всі називали та знають, бо його батько був Юрій Павлович. А потім, коли було на його рахунку багато “200” з тієї сторони, його побратими так назвали”, — розповідає дружина загиблого.
Олена Омельчак доповнює: знала, що чоловіку важко у зоні бойових дій. Втім, він цього ніколи не демонстрував.
“Він взагалі ніколи не жалівся. Ще казав, що всі навколо дивуються, бо він наче страх не відчував. Навпаки, у нього щось таке прокидалося, що він дуже сильно орієнтувався в ситуації. Брав на себе відповідальність, багато хлопців врятував. Він взагалі лідер, гордий такий. Його всі слухались, він міг домовитися з будь-якою людиною, незважаючи на звання, це у нього не відняти”, — описує коханого Олена.
Олена та Юрій були разом 19 років, як каже жінка — пів життя. За понад два роки військової служби їм вдалося провести разом 39 днів, підрахувала дружина захисника. Коли бачилися — будували плани на майбутнє.
“В нього дуже багато було мрій і планів. Він вже на війні вирішив, що хоче зробити таксі з психологічним уклоном. Казав: “Я повернусь, у мене буде машина, я буду таксистом і буду розмовляти з людьми. Так і писатиму, що можна проїхатися і поспілкуватися, щоб людина могла виговоритися. Люди будуть мені відкривати душу, я їм так допомагатиму”. А ще хотів у Чернівцях (туди Олена разом із донькою переїхала після початку повномасштабної війни, — ред) придбати будиночок за містом і відкрити своє кафе. Казав, що воно буде під землею, як бліндаж”, — посміхається дружина загиблого.
Життя Юрія обірвалося 30 червня 2024-го. Військовий перебував на позиціях поблизу Нетайлового Покровського району, коли зазнав поранень від російського FPV-дрона. За словами дружини, її чоловік передав побратимам по рації, що травмований, однак попросив не йти за ним, бо евакуаційна група також могла потрапити під обстріли. Тіло захисника змогли забрати лише за два дні.
Зараз Олена Омельчак просить надати воїну посмертне звання Героя України.
Підтримати цю петицію можна за посиланням.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
