Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Серед них — ветеран АТО Дмитро Заточний, який знову взяв до рук зброю під час відкритої війни й поліг у боях на Донеччині.
Дружина Дмитра звернулася до нашої редакції через гугл-форму на нашому сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Дмитро Заточний народився 28 січня 1983 року в Черкасах. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи №24 пішов працювати різноробочим.
2015-го Дмитра мобілізували до війська. Упродовж двох років чоловік боронив Донеччину у складі 501-го батальйону морської піхоти.
У 2016 році Дмитро одружився. Подружжя Заточних мешкало в селі Богодухівка на Черкащині.
Дмитро мріяв відкрити власну столярню й навіть закупив необхідне обладнання.
“Він був спокійний, дружелюбний, іноді веселий. Любив пожартувати. Любив подорожувати на велосипеді: всю Черкаську область об’їздив. От просто йому було цікаво дивитися. Любив комах, тваринок різних”, — розповідає дружина Дмитра Любов Заточна.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Золотоніської тероборони. Проходив службу на Черкащині та Полтавщині, а в листопаді 2022-го його разом із побратимами відправили обороняти Донецьку область. На посаді стрільця-помічника гранатометника він захищав Водяне і Вугледар.
Любов каже: Дмитро не ділився жодними подробицями зі служби, але відомо, що у захисника була щонайменше одна контузія. Час від часу жінка приїздила до коханого на Донеччину: так вони могли провести разом бодай кілька годин. Востаннє вони змогли побачитися 3 березня 2024-го, а вже наступного дня Дмитро Заточний загинув.
“4 березня мені подзвонили і сказали, що його вбито під час мінометного обстрілу. По ньому “прилетіли” два снаряди. “Прилетіло” раз, то хлопці казали, що ніби череп зрізало зверху. А потім, коли його вже намагалися евакуювати з поля бою, то “прилетіло” ще раз і розірвало повністю. Залишилась тільки одна рука”, — з сумом каже Любов.
Дмитра Заточного поховали у Богодухівці. В нього залишилися дружина, рідний брат і бабуся. Захиснику було 40 років.
Рідні Дмитра прагнуть, аби йому надали звання Героя України. Для цього створили електронну петицію та просять усіх небайдужих долучатися до її підписання.
Світла пам’ять полеглому бійцю.