Мріяв відкрити власну столярну майстерню: згадаймо військового Дмитра Заточного, який загинув на фронті
Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Серед них — ветеран АТО Дмитро Заточний, який знову взяв до рук зброю під час відкритої війни й поліг у боях на Донеччині.
Дмитро Заточний народився 28 січня 1983 року в Черкасах. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи №24 пішов працювати різноробочим.
2015-го Дмитра мобілізували до війська. Упродовж двох років чоловік боронив Донеччину у складі 501-го батальйону морської піхоти.
У 2016 році Дмитро одружився. Подружжя Заточних мешкало в селі Богодухівка на Черкащині.
Дмитро мріяв відкрити власну столярню й навіть закупив необхідне обладнання.
“Він був спокійний, дружелюбний, іноді веселий. Любив пожартувати. Любив подорожувати на велосипеді: всю Черкаську область об’їздив. От просто йому було цікаво дивитися. Любив комах, тваринок різних”, — розповідає дружина Дмитра Любов Заточна.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Золотоніської тероборони. Проходив службу на Черкащині та Полтавщині, а в листопаді 2022-го його разом із побратимами відправили обороняти Донецьку область. На посаді стрільця-помічника гранатометника він захищав Водяне і Вугледар.
Любов каже: Дмитро не ділився жодними подробицями зі служби, але відомо, що у захисника була щонайменше одна контузія. Час від часу жінка приїздила до коханого на Донеччину: так вони могли провести разом бодай кілька годин. Востаннє вони змогли побачитися 3 березня 2024-го, а вже наступного дня Дмитро Заточний загинув.
“4 березня мені подзвонили і сказали, що його вбито під час мінометного обстрілу. По ньому “прилетіли” два снаряди. “Прилетіло” раз, то хлопці казали, що ніби череп зрізало зверху. А потім, коли його вже намагалися евакуювати з поля бою, то “прилетіло” ще раз і розірвало повністю. Залишилась тільки одна рука”, — з сумом каже Любов.
Дмитра Заточного поховали у Богодухівці. В нього залишилися дружина, рідний брат і бабуся. Захиснику було 40 років.
Рідні Дмитра прагнуть, аби йому надали звання Героя України. Для цього створили електронну петицію та просять усіх небайдужих долучатися до її підписання.
Світла пам’ять полеглому бійцю.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.