“Халабудівці” Людмила Чичера та Світлана Корабльова разом із черкаською командою урбанруху
“Халабудівці” Людмила Чичера та Світлана Корабльова разом із черкаською командою урбанруху. Фото: з архіву Людмили Чичери

“Усі чомусь впевнені, що ми працюємо тільки для маріупольців, але я кожного разу пояснюю, що ми раді бачити людей з інших регіонів України, місцевих”, — каже співзасновниця вільного простору “Халабуда” Людмила Чичера. Восени 2022 року маріупольський осередок відновив роботу в Черкасах. Там волонтери відкрили майстерню з ремонту дронів і долучилися до розвитку місцевої громади. Зокрема, стали менторами черкаських підлітків у межах урбаністичного руху “У міста є Я”, що навчає молодь покращувати свої міста.

Нашим журналістам Людмила розповіла, як свого часу “Халабуда” стала рушієм змін у Маріуполі й тепер впроваджує їх у Черкасах.

 

“Усі зміни можемо рухати тільки ми”: як “Халабуда” сприяла розвитку Маріуполя

Історія вільного простору веде свій початок зі створення організації “Центр громадських ініціатив «Східна Брама»”. У 2015 році її заснували військові волонтери, серед яких був і чоловік Людмили, маріупольський фотограф і активіст Дмитро Чичера. “Східна Брама” надавала допомогу військовим, але зі збільшенням потоку людей, які рятувалися від війни з уже окупованих частин Донеччини та Луганщини, волонтери вирішили звернути увагу й на цивільних, аби допомогти їм адаптуватися.

“Ідея виникнення вільного простору з’явилася в Діми після навчання в Українській Миротворчій Школі в Харкові. Він знав, що в багатьох містах вже з’являються подібні місця. Для Маріуполя це була якась дивовижа, але ми хотіли привернути увагу до нього як до міста з високим людським потенціалом, а не тільки як до індустріального центру”, — розповідає Людмила Чичера.

Співзасновник “Халабуди” Дмитро Чичера на фоні будівлі простору в Маріуполі
Співзасновник “Халабуди” Дмитро Чичера на фоні будівлі простору в Маріуполі. Фото: з архіву Людмили Чичери

Простір вирішили назвати “Халабудою”, аби показати — це комфортне й безпечне місце, де, як у дитинстві, можна знайти друзів. Спочатку пара розвивала його власним коштом — певний прибуток приносила створена Дмитром Маріупольська школа фотографії. Але пізніше на активістів вийшло агентство США з міжнародного розвитку USAID. Благодійники запропонували грант, який дозволив подружжю придбати все необхідне, щоб розпочати повноцінну роботу.

“У мене така думка сформувалася: якщо люди бачать, що ти сам вигрібаєш і гориш своєю ідеєю, тебе 100% хтось навіть самостійно знайде й запропонує свою допомогу”, — ділиться думками Людмила.

Спочатку на базі “Халабуди” продовжила розвиватися Маріупольська школа фотографії, а потім у просторі почали проводити арттерапевтичні зустрічі, з’явилися різні освітні курси й навіть школа бізнесу.

Одним із головних напрямків стала робота з молодими людьми, яким пояснювали основи проєктного менеджменту. Серед ініціатив, що “Халабуда” втілила разом із маріупольською молоддю, був арт-пікнік поблизу краєзнавчого музею. Там активісти провели толоку з очищення напівзруйнованої історичної будівлі, де потім почали влаштовувати концерти, майстеркласи й лекції з історії міста.

“Це взагалі тоді було дуже круто. Те, як молодь переосмислює історичні будівлі, як вони вписуються в сучасність. Звісно, про реставрацію не йшлося, але хоча б вивезення сміття й цінування того, що було… Напевно, можна сказати, що відбувалася ревіталізація того місця”, — згадує співрозмовниця.

Арт-пікнік у Маріуполі
Арт-пікнік у Маріуполі. Фото: “Халабуда”

Впроваджувати зміни “халабудівцям” допоміг і діалог з місцевими державними установами. Почали зі своїх дружніх стосунків із Маріупольською патрульною поліцією. Дмитро Чичера як член від громадськості сприяв відбору людей, а на базі “Халабуди” для них проводили тренінги з першої домедичної і психологічної допомоги. Наступним був проєкт “Мости довіри”, у межах якого в місцеві департаменти вводили громадських спостерігачів.

Захід у “Халабуді” за участі Маріупольської патрульної поліції.
Захід у “Халабуді” за участі Маріупольської патрульної поліції. Фото: “Халабуда”

Однією з найбільш знакових подій для простору став екологічний мітинг “Хочу дихати”. Після цього поговорити про ситуацію з містянами до “Халабуди” прийшли директори Азовсталі та комбінату імені Ілліча, а також мер Маріуполя.

“Рівень довіри був дуже великий до Халабуди. Для нас завжди було важливо не піддаватися на такі умови, як, наприклад, оренда приміщення за одну гривню на рік. Ми не хотіли бути й ніколи не були кишеньковою організацією. За це сплачували свою ціну, але завдяки цьому залишалися незалежними й незаангажованими”, — каже Людмила.

Простір був схожий на Ноїв ковчег”: про роботу “Халабуди” після початку вторгнення й вимушену релокацію

24 лютого 2022 року вільний простір перейшов на волонтерські рейки. Вже вранці до “Халабуди” прийшли люди й почали збирати все, що б допомогло містянам протриматися деякий час. Благодійний фонд “Карітас Маріуполь” привіз до простору польову кухню і ємності для питної води. Волонтери почали збирати генератори й створювати склади в сусідніх приміщеннях.

Паніки не було. Кожен чітко розумів, що йому треба робити. Ми ще, звісно, не знали масштабів катастрофи, але готувалися до такого розвитку подій, як відсутність питної води й електрики. Про Халабуду” дізнавалися по сарафанному радіо, навіть якщо раніше про неї не чули. Люди зносили в простір теплі речі для тих, хто їх потребував, несли якісь продукти”, — згадує Людмила Чичера.

25 лютого команда вирішила розділитися: одна частина залишалася в Маріуполі, а інша вивозила рідних у більш безпечні місця. Того дня до Запоріжжя виїхала й Людмила з синами. Поки з Маріуполем ще був зв’язок, спільно з “Карітас Маріуполь” “халабудівці” приймали гуманітарну допомогу в одній із запорізьких шкіл, аби потім привезти до міста.

Тим часом у Маріуполі друга частина команди, яка на середину березня 2022 року вже налічувала понад 250 волонтерів, розвозила по підвалах продукти, питну воду й ліки, рятувала тварин. “Халабудівці” облаштували в просторі медичний куточок, де можна було отримати допомогу при незначних пораненнях. На деякий час вони навіть змогли частково відновити зв’язок у місті, підключивши генератори біля комунікаційних веж.

Люди в маріупольському приміщенні “Халабуди” в березні 2022 року
Люди в маріупольському приміщенні “Халабуди” в березні 2022 року. Фото: з архіву Людмили Чичери

Але ситуація загострилася, і 15-16 березня волонтери почали залишати місто. Дмитро Чичера виїжджати відмовився, і 17 березня зв’язок із ним зник. Наразі волонтер має офіційний статус зниклого безвісти.

“У травні 2022 року командою ми зустрілися в Карпатах. Думали, як нам далі бути і чи бути Халабуді” загалом. Ухвалили рішення, що після її історії, після зробленого, ми не маємо просто права все звести нанівець”, — коментує Людмила рішення відновити роботу простору.

Частина команди дистанційно писала грантові заявки, а ті волонтери, які залишалися в Запоріжжі, працювали там над відкриттям фізичного простору. Після відновлення роботи “Халабуда” за підтримки міжнародних донорів почала втілювати великий проєкт інтеграції ВПО в місцеві громади. Однак через погіршення ситуації в Запоріжжі заходи доводилось постійно переносити. Уже в жовтні 2022 року простір мусив релокуватися вдруге, цього разу в Черкаси.

У місті про “Халабуду” знали небагато, тож волонтерам довелося самостійно заявляти про себе. Через соцмережі про них дізналася місцева влада й запросила взяти участь у проєкті-знайомстві з тутешніми й релокованими громадськими організаціями.

“Наша поява тут нікого ні до чого не зобов’язувала. Треба було доводити, що ти маєш право на місце під сонцем, що ти хочеш бути повноцінним членом тепер уже Черкаської громади”, — каже співрозмовниця.

З часом про вільний простір почали дізнаватися завдяки майстерні з ремонту дронів, яку відкрили на його базі. Якось Черкаська міськрада навіть запропонувала “халабудівцям” провести спільний захід — благодійний фестиваль вареників, кошти з якого мали передати на запчастини для ремонту дронів. Фестиваль організували в парку “Сосновий бір”. За три години торгівлі учасники зібрали 130 тис. грн.

Фестиваль вареників за участі “Халабуди” в Черкасах
Фестиваль вареників за участі “Халабуди” в Черкасах. Фото: з архіву Людмили Чичери

“З урбанрухом у нас сталася любов з першого погляду”: як волонтери “Халабуди” стали менторами для черкаських підлітків

“Як Халабуда” перейшла на волонтерські рейки 25 лютого 2022 року, так це й залишається нашим основним напрямком роботи. Звісно, ми туди віддаємо всі наявні ресурси, тому що це надважливо. Але в голові сиділо, що ми можемо ще більше. Нам потрібні були освітні проєкти”, — розповідає Людмила Чичера.

Дізнавшись, що “Халабуда” відновила роботу, ідейна натхненниця урбанруху “У міста є Я” Ірина Озимок, яка була знайома з роботою простору в Маріуполі, запропонувала Черкасам узяти участь у другій хвилі всеукраїнського проєкту.

“Це малобюджетний проєкт, але з великою класною ідеєю. І ми на неї погодились, тому що нам хотілося трошки розворушити молодь у Черкасах. Я не можу сказати, що вона тут не ворухка. Тут є дуже класний осередок Пласту”, але основній частині молоді нема куди подітися”, — коментує співрозмовниця.

Зібрати учасників було нелегко, оскільки в Черкасах мало хто знав про цей проєкт. Волонтери “Халабуди” поширювали інформацію через соцмережі й дружні організації, таким чином отримали 24 заявки. Попри те, що підліткам роз’яснювали, що таке урбанізація і сам урбанрух, у процесі деякі з них припинили участь, адже уявляли проєкт інакше. Фінальна команда, з якою вели постійну роботу, налічувала 12-15 людей.

Заняття з черкаською командою урбанруху в “Халабуді”
Заняття з черкаською командою урбанруху в “Халабуді”. Фото: “Халабуда”

Волонтери “Халабуди” стали менторами для учасників із Черкас і працювали з підлітками протягом 11 тижнів. Їм пояснювали, як живе місто, як формується його бюджет, з ними розглядали екологічну ситуацію в Черкасах, доступність міста для людей з інвалідністю. Учасники навіть провели соціальний експеримент: спробували на колісному кріслі заїхати в торговельний центр, потрапити в кафе, у громадські вбиральні й готелі.

“У нас кожен тиждень були якісь цікаві теми. Ми запрошували до себе місцевих експертів, якщо йшлося, наприклад, про історичну спадщину Черкас. Кликали істориків, які досліджують місто, а вони показували, що збереглося, і розказували, що треба зробити, щоб зберегти те, що лишилося”, — розповідає Людмила.

Відпрацювавши 11 тижнів, молодь мала запропонувати власний проєкт. Оскільки всі учасники команди люблять читати, підлітки вирішили зробити в Черкасах вуличний буккросинг. Вони розглядали можливість розмістити книжкові полички в різних громадських місцях, продумували захист від дощу.

Свою ідею підлітки представили в грудні на форумі в Івано-Франківську. Захід провели на території “Промприладу” — колишнього заводу з виготовлення лічильників, де зараз розташований простір із коворкінгами й місцями для конференцій. Проєкт черкащан не переміг, але, як стверджує Людмила, розпачу в команді не було:

“Учасники з Черкас спробували, вони подивилися на рівень інших команд і надихнулися. Це було дуже цінно для нас навіть просто через обмін енергіями й ідеями, тому з упевненістю кажу, що класною була й просто участь, а не лише перемога”, — коментує менторка.

Всеукраїнський форум урбанруху “У міста є Я” 2024
Всеукраїнський форум урбанруху “У міста є Я” 2024. Фото: урбанруху “У міста є Я”

Попри те, що ідея черкащан не отримала фінансування, підлітки все одно планують її втілити. Наразі вони хочуть поставити книжкові полички у сквері “Юність” у центрі міста. Маріупольські наставники продовжують допомагати своїм підопічним.

Людмила Чичера з учасницею черкаської команди на всеукраїнському форумі урбанруху 2024
Людмила Чичера з учасницею черкаської команди на всеукраїнському форумі урбанруху 2024. Фото: урбанрух “У міста є Я”

“Все одно в дужках вказую Маріуполь”: Людмила Чичера про плани “Халабуди”

“Халабудівці” хочуть і надалі впроваджувати проєкти, які будуть корисні Черкаській громаді. Пріоритетною темою для волонтерів є допомога родинам військовослужбовців, проте спочатку вони планують сфокусуватися на відновленні команди. У Маріуполі “кістяк” простору складали 15 людей, у Черкасах — щонайбільше сім.

“У нас дуже нестабільна кількість людей, тому що зараз багато членів нашої команди стало до лав ЗСУ. В основному залишилися дівчата, які справляються з усіма викликами, у майстерні з ремонту дронів ще працює друг мого сина. Інші допомагають нам ситуативно, у тому числі приєднуються місцеві волонтери”, — розповідає Людмила.

Команда “Халабуди” в Черкасах
Команда “Халабуди” в Черкасах. Фото: з архіву Людмили Чичери

До “халабудівців” уже доєдналися два ветерани російсько-української війни, які зараз працюють у майстерні з ремонту дронів. У якості ремонтників до волонтерів також пробують долучитися дві місцеві дівчини.

Найближчим часом на “Халабуду” чекає перереєстрація. Вільний простір не має офіційного статусу, грантові заявки волонтери подають від “Східної Брами”, що часто спричиняє плутанину. Зараз команда думає, як переназвати юридичну організацію, і готується до того, що її доведеться реєструвати вже в Черкасах.

“Ми довгий час трималися за те, що ми маріупольці. Для нас принципово, щоб у всіх документах звучало саме це, але тепер, як не дивно, це заважає роботі з грантовими заявками. Багато міжнародних донорів не готові співпрацювати з організаціями, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України”, — ділиться співрозмовниця.

Попри майбутню перереєстрацію, “Халабуда” залишається маріупольським простором, на чому її члени наголошуватимуть і надалі.

“Маріупольський куточок” у приміщенні “Халабуди” в Черкасах
“Маріупольський куточок” у приміщенні “Халабуди” в Черкасах. Фото: “Халабуда”

Волонтери “Халабуди” продовжують безкоштовно ремонтувати дрони, але для роботи проєкту їм потрібні гроші на закупівлю запчастин. Підтримати ініціативу можна, відправивши будь-яку зручну для вас суму за цими реквізитами:

  • Приватбанк: 5168 7521 0166 7619 (Гармаш В.В.)
  • monobank: 5375 4112 0841 3166 (Валерія Г.)

Банка monobank: https://send.monobank.ua/jar/7JpNrh9pyn, номер: 5375 4112 0841 3166.

Нагадаємо, раніше ми вже розповідали, як “халабудівець” Андрій Гежа разом із командою ремонтує дрони для військовослужбовців. У серпні 2023 року чоловік став на захист України.


Завантажити ще...