Підтримайте Вільне Радіо
У 2025-му Перший Краматорський ліцей уперше розпочав навчальний рік не на Донеччині, а в Перечині на Закарпатті. Після капітальної реконструкції будівлі школа прийняла сотні учнів офлайн і ще кілька сотень — дистанційно, об’єднавши місцевих дітей і переселенців з різних регіонів країни в одному просторі. Ми побували в релокованому ліцеї та подивилися, як живе школа.
Одинадцята година ранку. У коридорах Краматорського ліцею, що нині працює у Перечині, тиша. За зачиненими дверима тривають уроки.
На вході нас зустрічає Валерія — заступниця директорки. Вона працювала ще в тій, довоєнній школі №1 у Краматорську, а після релокації разом із ліцеєм переїхала до Перечина. Валерія проводить нас коридорами нового приміщення — показує кабінети, розповідає, як школа вчилася жити в іншому місті, з іншими дітьми, але з тими самими цінностями.
Першими дверима на нашому шляху стає четвертий клас.
У кабінеті урок іде у двох реальностях одночасно. За партами сидять діти, а на великому екрані — ще восьмеро маленьких віконець. Це ті, хто сьогодні навчається онлайн: хтось захворів, хтось перейшов на сімейну форму, хтось під’єднався з іншого міста.
У центрі цього гібридного класу — вчителька Наталія Збоян. В освіті вона вже 13 років: раніше працювала і в Сімерській, і в Сімерківській гімназіях. Саме тут, у релокованому ліцеї, вона зважилася поєднати онлайн і офлайн навчання в одному уроці.
“Спочатку було нелегко — були проблеми з інтернетом, ми тільки вчилися працювати разом у такому форматі. Але потім навіть сподобалося: діти не відстають і йдуть для себе в зручному темпі”, — розповідає Наталія Михайлівна.
В цень нашого візиту на уроці фізично присутні не всі учні, але це не заважає роботі. Частина класу під’єднується з дому, і Наталія Михайлівна вмикає демонстрацію екрана, підключає дітей до мультиборду — і всі працюють разом.
“Батькам дуже подобається, що діти можуть під’єднатися і не пропускати навчання. Ми всі йдемо нога в ногу, навіть коли хтось хворіє або не може прийти до школи”, — зазначає вчителька.
Після уроку в четвертому класі ми йдемо далі коридорами. За кожними дверима — у класах поруч працюють і місцеві педагоги, і вчителі-переселенці. Тут викладають для молодших і старших, для тих, хто ще вчиться писати без помилок, і для тих, хто вже складає плани на вступ.
Окрема зупинка — STEM-лабораторія. На столах — конструктори, деталі майбутніх механізмів. Учні збирають моделі машин, роботів і прості прототипи дронів, вивчаючи, як працюють передачі, двигуни й рухомі елементи. Тут не просто повторюють інструкції, а експериментують: якщо механізм не працює — шукають помилку і переробляють. Так школярі вчаться мислити інженерно й працювати в команді.
Далі — спортзал, який тут водночас і актова зала. На сцені облаштований вертеп — саме тут відбуваються всі святкові події, збори й виступи.
Наступні двері ведуть до їдальні. Саме тут накривають столи для сніданку. У Краматорському ліцеї в Перечині харчуються всі учні — від першого до одинадцятого класу. Загалом це 385 дітей, які навчаються офлайн, і сніданки для них безкоштовні.
Про організацію харчування розповідає заступниця директорки з навчально-виховної роботи Юлія Заводнюк — вона приїхала сюди як переселенка, раніше працювала у Краматорську, а останні роки жила в Києві.
“Діти дуже задоволені харчуванням, воно зовсім інше, ніж було раніше. Меню підлаштоване під смакові вподобання дітей — це і нагетси, і вареники, і налисники. Все привозять гаряченьким”, — каже Юлія Олександрівна .
Сніданок у ліцеї — це завжди порція гарячого з хлібом і м’ясною або рибною стравою, також додають фрукти. Обіди замовляють для дітей пільгових категорій — родин загиблих військових і учасників бойових дій, а також для тих, чиї батьки оплачують обіди самостійно. Для молодших класів обід коштує 145 гривень, для 5–6 класів — 168,50 гривень і включає першу страву. Старші — купують страви на свій розсуд.
Їжу до ліцею привозять з Ужгорода — готову, у боксах, опломбовану та з маркерами контролю. У школі її підігрівають у мармітах і лише після цього подають дітям.
“У нас для всіх сніданок безкоштовний. Загалом у школі 385 дітей — і кожен має отримати свою гарячу тарілку”, — каже Юлія Заводнюк.
І поки в класах тривають уроки, в їдальні вже чекають на перші дзвінки, щоб коридори знову наповнилися звичайним шкільним гамором.
У Краматорському ліцеї в Перечині навчаються різні діти: ті, хто переїхав сюди з інших регіонів України, переселенці з Донеччини і місцеві школярі. Але про співвідношення тут не говорять принципово. Учителі й учні в один голос кажуть: у цій школі немає “своїх” і “приїжджих”.
“Ми не ділимо тут дітей. Місцевих і немісцевих. Вони всі діти України. Ми з самого початку налаштовували і вчителів, і батьків, і дітей, що ми не розділяємо. У нас немає “приїжджих” і “своїх” — є просто діти”, — каже виконувачка обов’язків директорки Першого Краматорського ліцею Наталія Тесленко.
Дев’ятикласниця Ольга Клименко приїхала до Перечина із Запоріжжя. До цього вона навчалася онлайн у Запорізькій гімназії №42, а вже пів року живе в Ужгороді. Обрала саме цей ліцей, хоча поруч є й місцеві школи.
“Офлайн навчатися набагато легше. Веселіше і зрозуміліше. Коли вчишся онлайн — постійно проблеми з інтернетом, щось не відкривається. У Запоріжжі тривоги були постійно, тому всі уроки йшли асинхронно. А тут ти слухаєш вчителя — він перед тобою, і все зрозуміло. Тут всі свої. Мені тут подобається, мінусів я не бачу”, — ділиться школярка.
Семикласник Віктор Головаєв — місцевий, із села Сімер. Раніше він навчався у Сімерській гімназії, але родина вирішила змінити школу.
“Хотів змінити обстановку і трохи піднятися в знаннях. Хотів знайти нових друзів і відчути себе так, як мої однокласники-переселенці”, — ділиться хлопець.
Сьогодні Віктор — президент школи. Каже, мріяв про це давно, але разом із відповідальністю прийшли і труднощі.
“Є проблеми. Коли хочеш щось зробити для школи, а в тебе урок — мусиш усе встигнути за перерву, і це не завжди виходить. Але ми стараємося”, — каже хлопець.
Виконувачка обов’язків директорки ліцею Наталія Тесленко приїхала до Перечина у серпні — тоді, коли в приміщенні ще закінчувався ремонт. Каже, меблі збирали разом із колективом і чоловіком, розвантажували фури, паралельно оформлювали документацію — усе потрібно було встигнути до початку навчального року.
Наразі у закладі навчається 585 учнів. Безпосередньо в Перечині — 365 дітей, ще 220 — це дистанційні класи, з яких майже 200 залишаються в Краматорську разом зі своїми родинами.
Частина школярів щодня доїжджає до ліцею з Ужгорода та навколишніх громад. Роботу шести автобусів оплачує підприємство, яке також релокувалося з Краматорська до Перечина.
Підприємство з виготовлення вітротурбін “Френдлі Віндтехнолоджі”, яке релокувалось із Краматорська до Перечина та підтримує школу належить колишньому нардепу Максиму Єфімову. Про зв’язки Єфімова та голови Краматорської МВА Олександра Гончаренка ми згадували у досьє останнього. Одна зі спікерок — опозиційна депутатка міськради — висловила підозру у нецільовому використанні коштів бюджету на ремонт закладу ліцею в евакуації в конкретному місці саме через ці потенційні звʼязки.
У кабінеті Наталії Тесленко стоїть лялька-мотанка з донецьким орнаментом — символ дому, який залишився далеко, але живе тут, у Перечині. Поруч — дзвоники з Краматорська, ті самі, якими колись скликали дітей на уроки і перерви і Краматорській школі №1.
“Ці дзвінки дзвонили на перший і на останній дзвоник у Краматорську. І тепер вони дзвонять тут. Це означає, що ми не просто переїхали — ми продовжуємо жити”, — каже вона.
Максимальна кількість учнів, які можуть навчатися в школі — 330, зараз в закладі навчається на 35 дітей більше.
Набір першачків для наступного року ще не розпочався, електронної черги немає. В закладі кажуть, що прийматимуть заяви від усіх охочих, проте, якщо кількість заяв перевищуватиме можливості, то пріоритет надаватимуть саме переселенцям. Адже поруч із ліцеєм діє початкова ланка місцевої школи.
Раніше ми писали про те, як релокований Краматорський ліцей готується приймати учнів на Закарпатті. Ми були там ще на етапі реконструкції.