Художник Сергій Садчиков показав Вільному радіо свої малюнки, які зробив у Бахмуті у 2014 році. На них “руська весна”, російські триколори, а також українські військові, поранені бійці у шпиталі та міські патріотичні мітинги вже після звільнення міста.
Митець Сергій Садчиков нашвидкоруч, просто фломастерами в альбомах замальовував те, що бачив на вулицях рідного Бахмута у 2014-му: “руську весну”, окуповані вулиці та містян, звільнених від російських найманців.
72-річний чоловік втратив оригінали своїх альбомів, а зараз ще й евакуювався за кілька тисяч кілометрів від Бахмута, майже без речей.
Але нещодавно у знайомої виявив скановані копії своїх робіт.
“Це “живі” замальовки, я нічого не придумував. Це були події, які сколихнули усіх, змусили задуматись про те, що мир дуже крихкий. Що воля задорого дістається. І що сталися трагічні події, які принесли біль та страждання. Ми ж не знали, що буде далі… А то було предтечею того, що відбувається зараз. Наче репетиція…”, — міркує вголос художник з Бахмута.
Було тривожно, було розуміння, що все це не випадково та що все йшло до великої війни, каже чоловік. Тому він вирішив малювати те, що спостерігав. Пізніше у Бахмутському краєзнавчому музеї показали ці роботи Сергія Садчикова у невеличкій виставці під назвою “Гаряче літо 2014-го року”.
Зараз Сергій гортає свої роботи 8-річної давнини та розповідає про них.
23 березня 2014 — “руська весна” в Бахмуті. За датою створення це перший малюнок з цього циклу.
“На цьому малюнку місто виглядає, так само як в будь-яку весну. Але за датою це вже “руська весна” — мітинги під російськими триколорами та незрозумілі “гастролери” вже побували в Артемівську. Кажуть, зараз у цю будівлю на малюнку попав снаряд та знесло дах”, — розповідає Сергій Садчиков.
5 липня 2014 — перед звільненням Бахмута.
“Перед тим, як окупанти пішли, я малював цю будівлю прокуратури (там у бойовиків “ДНР” був один зі штабів) — стояв біля поліклініки, навскіс та малював. Там ще прапор російський висів, мішки з піском, барикади”, — каже Сергій Садчиков.
11 липня 2014 — бахмутська військова частина після звільнення міста від бойовиків “ДНР”.
“Бойовики намагались кілька разів штурмувати нашу військову частину, їх відбивали щоразу. Потім вони вийшли на Горлівку, я бачив цілу колону. Їхав тролейбусом біля скляного заводу, бачу автоколона приблизно із 20-ма різними цивільними машинами повз йде, кулемети з вікон стирчали”, — розповідає чоловік.
1 вересня 2014 — колона ЗСУ повертається у військову частину.
“Якась бригада заходить на базу в нашу частину, вночі повертається, не з головного в’їзду, а з іншого. А я йшов повз, і бачу — така сцена, став зробив ескіз нашвидкоруч. Луна світила”, — згадує Сергій Садчиков.
20 вересня 2014 — патріотичний мітинг у центрі Бахмута, біля палацу культури імені Мартинова.
“Здається, тоді священик був з іконою, багато людей з прапорами. Власне, тієї осені та згодом у місті було багато мітингів під українськими прапорами. Їх організовували активісти, і вони були щирі. На них приходили досить багато людей, не один і не два. Але для такого великого міста — мабуть, учасників було мало. І часто можна було побачити ті самі обличчя”, — розповідає Сергій.
23 вересня 2014 — поранений боєць ЗСУ. Судячи з підпису, його звати Юрій, він з Дніпра, з 25-ї бригади повітряно-десантних військ.
Портрет ще одного пораненого військового не підписане спереду на малюнку.
Сергій Садчиков згадує: поранених тоді у бахмутській лікарні було дуже багато.
“Лікарня була “забита”, машини стояли, привозили та вивозили поранених. Я прийшов до госпіталю Бахмута, попросив полковника медчастини — ходив по палатах та питав: “Можна я вас намалюю?” Хтось дозволяв, хтось відмовлявся. Я хотів подивитись на цих людей, які таке пережили, та намалювати їх”, — каже художник.
26 вересня 2014 — бойовика лікують в міській лікарні.
Нарівні з пораненими українськими військовими міські медики лікували й пособників окупантів.
“Привезли туди бойовика з бородою, кремезний такий, років за 50, у цивільному одязі. Я теж попросив лікаря: “Можна я намалюю його?” Того чоловіка охороняли двоє українських військових — один в коридорі, другий у палаті. Вони дозволили мені, але за умови, щоб я не малював його обличчя. Тому я зробив таку композицію”, — згадує Сергій Садчиков.
Художник змалював і цивільного пораненого зі Сніжного.
8 жовтня 2014 — військові ЗСУ на вулиці Чайковського, на західній околиці Бахмута.
Малюнок від 17 жовтня зроблений приблизно з того ж місця, тільки на цьому малюнку — рух військової техніки ЗСУ з бійцями просто “на броні”.
12 жовтня 2014 — фестиваль “З країни в Україну” у Бахмуті.
“Було таке свято у місті — на великому автобусі приїхали люди з різних регіонів України та провели тут такий собі “культурний міст”, щоб поєднати схід та захід. Здається, вони були у Бахмуті 2 дні: у сквері в центрі позаду палацу культури були цікаві забавки для дітей, варили куліш та пригощали людей, бандурист грав, неподалік стояла палатка партії “Свобода”. Все це є у мене на малюнках. А музики грали вже ввечері”, — згадує він.
“Наші сусіди (Росія, — ред.) вирішили, що ми неправильно живемо, що ми не маємо вступати в НАТО, що маємо жити лише під крилом сусідів наших ненормальних. СРСР розвалився, а “цар північний” (Путін, — ред.) вирішив це все відновити. А те, що люди постраждають — для нього вони як сміття. Він вважає, що мета виправдовує засоби. Тому зараз відбувається ця катастрофа”, — наостанок каже митець.
Зараз Сергій Садчиков евакуювався з Бахмута та виїхав до Німеччини. Про те, як йому живеться у незнайомій країні без знання мови, розповідаємо в матеріалі “Їхав з надією на краще та просив у Бога захисту”. Як 72-річний митець з Бахмута адаптується у Німеччині”.
Читайте також: