В Донецькій області через російську військову агресію понад місяць тому зупинилося ДП “Артемсіль” — найбільше в Європі підприємство з солевидобутку. Вже зараз солі від цього виробника немає у сусідньому Бахмуті. Її дефіцит помітили й в усіх куточках країни. Ми дізналися, яка ситуація на підприємстві зараз та які перспективи.
Про це Вільному радіо розповів в.о. директора державного підприємства “Артемсіль” Віктор Юрін.
“Підприємство не працює, простоює, згідно з наказом, до невизначеного часу. Обстріли постійні, частково зруйнована адміністративна будівля. Були прямі влучання в рудники, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий. Ми ж не піддамо людей небезпеці. Тим паче більшість мешканців Соледара, співробітників ДП “Артемсіль” вже евакуювались. Більшості працівників адміністрації, ІТР (інженерно-технічних робітників, — ред.) немає на місці”, — каже очільник підприємства.
На відео від місцевих мешканців Соледара – кількаметрова вирва від вибуху напроти управління ДП “Артемсіль”:
За даними керівника підприємства, на ДП ніхто поранений не був та не загинув.
“З-поміж наших працівників, які б знаходились на підприємстві, постраждалих немає. Але я знаю про декілька людей, які були поранені у себе вдома”, — каже Віктор Юрін.
Він додає: російські окупанти влучали й у наземну будівлю спелеосанаторію. Але він не є структурним підрозділом ДП “Артемсіль”.
Для довідки:Спелеосанаторій “Соляна Симфонія” — (від слова “спелеон” — “печера”) — це єдиний в Україні санаторій, який спеціалізувався на профілактиці хвороб бронхів, легенів та щитоподібної залози. Спелеосанаторій розташовується у “нішах-палатах”, вирубаних у пластах солі на глибині 288 метрів. Тут, в умовах природного мікроклімату соляної шахти, гості санаторію приймали процедури та просто насолоджувалися тишею та спокоєм.
За словами Віктора Юріна, підприємство зупинили ще у квітні, бо стало неможливо вивозити залізницею готову продукцію з Соледара.
“Нашу вузлову станцію “Сіль”, куди ми підтягували вагони зі своїх під’їзних шляхів, регулярно обстрілюють. “Артемсіль” в основному орієнтована на відвантаження продукції залізничним транспортом. Автомобільним транспортом ми можемо вивозити тільки незначну частину. Тому навіть за нормальних обставин нам потрібно відвантажувати видобуту сіль у щось (у залізничні вагони, — ред.) А якщо залізниця не працює, ми теж фактично не можемо”, — каже в.о.директора держпідприємства.
Запас готової продукції з ДП “Артемсіль” вивезли ще у квітні, каже в.о. директора підприємства.
“Все, що ми могли вивезти, ми вивезли — у торговельні мережі”, — каже в.о. директора підприємства.
За даними Вільного радіо, у сусідньому Бахмуті у магазині однієї з найбільших торговельних мереж солі ДП “Артемсіль” немає.
“Є тільки рожева, “гімалайська”, — повідомляє журналістка з Бахмута.
За даними журналістів порталу today.ua, сіль з “Артемсолі” стала дефіцитом та зникла з прилавків магазинів по всій Україні. На їхню думку, не всю закордонну сіль українські господині зможуть використовувати для консервацій цього літа.
“У пошуках вітчизняної кам’яної солі журналісти обнишпорили прилавки кількох супермаркетів, проте у продажу знайшли лише імпортну морську сіль. А ось із продуктом для засолювання, схоже, цьогоріч будуть проблеми. Адже в засолюванні використовують саме кухонну кам’яну сіль. А її морський аналог занадто багатий на мінерали, не всі з яких підходять для процесу консервації”, — зазначають журналісти.
На думку очільника підприємства, тепер Україні доведеться ввозити більше солі з-за кордону.
“Для того, щоб сіль була у продажу, її ж треба виготовляти. В якихось магазинах [наша сіль] напевно є. Я в Києві, у Вінниці зустрічав. Зате з’явилась турецька, румунська сіль… Поки ведуться бої, доведеться заміщувати [нашу сіль] імпортованою”, — каже він.
Віктор Юрін вважає, що зупинку ДП “Артемсіль” відчують на собі й споживачі за кордоном.
“Ми були найбільшим підприємством з видобутку солі у Європі. Серед наших постійних клієнтів — Угорщина, Польща, Грузія, Молдова, Азербайджан, Румунія”, — стверджує Віктор Юрін.
За його словами, імпортована сіль дорожча за соледарську не в рази.
“Якби й ми зараз продавали сіль, у нинішніх умовах, ми б теж стали дорожче її продавати”, — каже він.
На думку Віктора Юріна, пластам кам’яної солі під землею нічого не загрожує.
“Загрожує лише тим об’єктам, які на поверхні. А те, що під землею, не зруйнується. Якщо, звісно, спеціально там щось не зробити. Підтоплень у нас немає. У нас немає водовідводу, це не як у вугільних шахтах”, — каже він.
Голова профспілки працівників ДП “Артемсіль” Андрій Попов каже: люди консервували обладнання з тяжкими почуттями.
“З відчуттям гіркоти, обурення та безвиході — це кошмар. Це підприємство, якому кожний з працівників віддав по кілька десятків років, в середньому кожний окремо пропрацював там в середньому по 20 років. І з почуттям того, що ми обов’язково сюди повернемось — відбудуємо та розширимо. Все буде Україна — ми все одно повернемось!”, — каже Попов.
Російські окупанти гатять по Соледару практично щодня. 17 травня армія РФ поцілила по житлових кварталах міста. Зачепило й високовольтну лінію, тож містяни залишились без світла.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
