Зайцеве — це село на лінії розмежування. Тут знаходиться перший магазин та "Ощадбанк" на підконтрольній території по горлівській трасі. І тут зараз чекають на відкриття адмінкордону Лідія з Кальміуського та Андрій з Макіївки. Ці двоє вимушено стали сусідами — 2,5 місяці тому вони в один день потрапили на закритий КПВВ і досі не змогли проїхати додому.

Ми з нею говоримо на її тимчасовому подвір'ї. Район тут неспокійний — хата стоїть максимум за кілька кілометрів від лінії розмежування та вже посічена осколками після обстрілів. На вході можна побачити табличку "Відновлено за кошти GIS".

Така тут ледве не на всіх воротах вулиці. Проте так близько до лінії жінка їхала навмисне, бо до пункту пропуску можна дійти пішки в будь-який момент. На це піде близько 20 хв.

Лідія — вчителька початкових класів в т.з. "ДНР", була у відпустці в санаторії на західній Україні. Їздила із ще двома подругами. Втрьох і опинилися перед закритим пунктом пропуску. Показувати обличчя жінка не хоче, як і називати прізвище. Але готова говорити під запис.

Їхали обоє попутками через всю Україну. Наприклад, Лідія з подругами на трьох заплатили 12 тисяч гривень, щоб приїхати до Слов'янська і ще 600, щоб дістатися на Майорськ. Це були майже всі кошти, зекономлені з поїздки. Адже дорога в санаторій коштувала в десять разів дешевше.

З Лідією та Андрієм в один день на КПВВ опинилися 7 людей. Нікому не дозволили проїхати, тож вони мали залишитися на підконтрольній території.

Троє людей, в тому числі літня пара, поїхали шукати житло в Бахмут. А інші — пройшлися вулицями Зайцевого. Погоджувалися пустити пожити одиниці.

Пустив до себе неочікуваних квартирантів місцевий мешканець Володимир. Каже: прийшли вже ввечері, не кидати ж людей в такій ситуації.

Власник хати згадує: про вірус тоді не думав.

Натомість, через Андрія, який приїхав з Польщі, за подвір'я ніхто не міг виходити два тижні. Але через чотирнадцять днів симптомів ні у кого не було, тож обсервація минула.

Жили в хаті спочатку четверо, а тоді дві подруги Лідії з'їхали в Бахмут. Тож залишилися власник та двоє постояльців. Останні — з першого дня із зібраними валізами. Для них в хаті навіть окрема кімната.

Валіза Андрія — синя та чотириколісна — з нею чоловік 8 місяців тому поїхав з Макіївки. Тепер же звідти і взяти немає чого — все не по сезону.

Тепер до його пожитків тут додалося ще кілька коробок. Так само і в Лідії. Застряглим на КПВВ зібрали допомогу благодійники — привезли продуктів, допомогли грошима.

Її сусіду після заробітків мало би бути простіше, але свої попередньо зароблені гроші чоловік намагається не витрачати.

І розповідає, як все більше обживається в селі, яке спочатку називав тимчасовим пристанищем. За кілька місяців тут і город садив, і полуницю. Їх показує із посмішкою, адже результатом задоволений. .

Та й напівжартом договорює: а раптом до зими залишатись буде, то вже й припаси є. До того ж чоловік час від часу підробляє в цьому селі та тих, які поряд, зварювальником — це його основна спеціальність.

Чоловік так обжився, що навіть обрав будинок, який можна купити для родини, щоб переїхати на підконтрольну територію.

Та все ж дуже чекає на новини про повноцінне відкриття КПВВ. Спочатку хоче побачити рідних, адже не був вдома понад 8 місяців. Можливо, вже рідні приїдуть в Зайцеве, а не навпаки. Але для цього, знову ж, потрібен відкритий пункт пропуску.

А от Лідія каже: готова їхати в перші ж години, як тільки дозволять. Бо за три місяці вже й не знає, чи має роботу. Займатися із учнями початкової школи онлайн вона навіть не пробувала, впевнена, що це поганий варіант.

— А ви чекаєте на відкриття КПВВ?, — питаю я у власника будинку.

— Я розумію. Їм погано, все одно тягне додому. Дім є дім. Але сумно буде навіть, коли поїдуть, — відповідає Володимир.

10 червня Лідія та Андрій думали поїхати на ймовірне відкриття КПВВ Мар'їнка. Але все ж рішення змінили, бо поки остаточної інформації немає. А застрягнути біля ще одного пункту пропуску їм буде важко. Тож зачекають певності там, де вже облаштувалася.

Контрольно-пропускні пункти на Донбасі закрили для вільного перетину з 16 березня. Ще тиждень пропускали тих, хто мав прописку на підконтрольній або непідконтрольній території відповідно. А тоді взагалі зобов'язали отримувати дозвіл командувача ООС. Це одна з мір карантину через пандемію. В звичайному графіку прикордонники щодня пропускали в обидва боки тисячі людей. Дозволів же — одиниці. Так, з 22 березня по 31 травня через єдиний пункт пропуску на Луганщині "Станиця Луганська" змогли проїхати 390 людей, а через усі КПВВ на Донеччині — 78.

В штабі ООС заявили, що частково відкриють КПВВ з 10 червня. Пускати мають через пункти "Станиця Луганська" та "Мар'їнка". Їх відкриватимуть на 3 години: з 11:00 до 14:00. Це експеримент, за яким мали би спостерігати тиждень.

Він наголошує, що виступає проти відкриття пунктів пропуску через те, що влада не може контролювати захворюваність на окупованих територіях. А, навіть за даними бойовиків, в ОРДЛО кількість хворих та померлих від COVID-19 в кілька разів більша, ніж на підконтрольних частинах областей.

Водночас, по той бік лінії розмежування заявили, що не відкриватимуть КПВВ.

Читайте також:

• Через КПВВ не пускають сім'ї з різною пропискою, пенсіонерів та студентів, — "Проліска"
  
  
• Відкрити чи почекати. Що в Бахмуті думають про відкриття КПВВ після карантину (відео)
  
  
• Як жителю "сірої зони" та ОРДЛО подати документи до вишу без ЗНО (Інструкція)