Підтримайте Вільне Радіо
Від тракториста до мера Курахового та народного депутата, від звинувачення у сепаратизмі до російських санкцій. Це біографія начальника Шахівської СВА Сергія Сажка. Вільне Радіо зібрало досьє на посадовця та розповідає, що відомо про його діяльність на посаді, скандали, зарплату і майно.
Для підготовки цього досьє наші журналісти проаналізували відкриті дані (реєстри власності, декларації, сторінки у соцмережах, публікації у ЗМІ тощо), отримали документи від Шахівської військової адміністрації та поговорили з Сергієм Сажком. Якщо ви вважаєте, що в матеріалі бракує інформації, якою ви готові поділитися із Вільним Радіо, напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Цей матеріал створений для рубрики “Досьє” на Вільному Радіо. Ми поступово публікуємо біографії посадовців та інших людей, які працюють для Донеччини та отримують зарплати з бюджетів різних рівнів (наприклад, судді, прокурори, народні депутати).
Сергій Миколайович Сажко народився 19 липня 1969 року у Ганнівці Мар’їнського району на Донеччині. У 1999 році закінчив Курахівську філію Придніпровського енергобудівного технікуму. У 2005 році — Донецький національний технічний університет (спеціалізацію інженера-теплоенергетика), у 2016 році — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління при Президентові України (магістр державного управління).
Сергій Сажко має 38 років робочого стажу. У 1985-1987 роках працював трактористом у колгоспі “Радянська Україна”. У 1987-1989 роках служив в лавах Радянської Армії, в тому числі в Афганістані. Має статус учасника бойових дій та медалі за “виконання інтернаціонального боргу”.
З 1989 по 1993 роки працював слюсарем та формувальником на Курахівському заводі залізобетонних конструкцій. Після — перейшов до Курахівської ТЕС ПАТ “Донбасенерго”, де до 2002 року був машиністом обхідником з турбінного обладнання, машиністом енергоблоку VI групи, майстром виробничої дільниці цеху централізованого ремонту.
До 2009 року був майстром виробничої дільниці цеху централізованого ремонту, начальником цеху теплопостачання підземних комунікацій та гідроспоруд СО “Курахівська ТЕС” ТОВ “Східенерго”.
Того ж року Сергій Сажко прийшов у місцеве самоврядування — став першим заступником Курахівського міського голови. З 2010 по 2014 роки був міським головою Курахового. На посаду балотувався від “Партії регіонів”.
“Партія регіонів” — політична партія, яка зароджувалась на Донеччині та була найчисельнішою в органах місцевого самоврядування, тому від неї пройти в раду було найпростіше. Ця політична сила мала проросійські наративи та зараз в Україні заборонена. Серед лідерів партії — Микола Азаров та Віктор Янукович, який переміг від неї на президентських виборах.
У 2014 Сажка був обраний нардепом до Верховної Ради, випередивши свого конкурента — командира батальйону “Дніпро — 1” Валентина Манька (Манько оскаржував результати виборів у суді, втім суд визнав перемогу Сажка законною). Тоді Сажко залишив посаду і Курахове очолив його заступник Роман Падун. Балотувався в народні депутати Сергій Сажко як мажоритарник від політичної партії “Опозиційний блок”. В Раді Сажко представляв округ №59 (Вугледар, Новогродівка і Селидове, Великоновосілківський і Мар’їнський райони). Серед помічників Сажка як нардепа була й донька його соратника Романа Падуна — Анастасія.
“Опозиційний блок” — проросійська політична партія, створена після Революції Гідності колишніми членами “Партії регіонів”. На Донеччині мала потужну підтримку, зокрема завдяки старим партійним структурам і впливовим місцевим фігурам. У 2015 році її представники здобули багато мандатів у місцевих радах регіону. Партія виступала за позаблоковий статус України, особливий економічний статус для Донбасу та налагодження стосунків із Росією. Серед ключових політиків — Юрій Бойко, Олександр Вілкул та Вадим Новинський. У 2022 році “Опозиційний блок” заборонили рішенням суду.
У ВРУ Сергій Сажко був членом Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, головою підкомітету з питань цивільного захисту населення,попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.
Після нардепства був радником гендиректора ТОВ “ДТЕК Східенерго”. У 2020 році Сергій Сажко був депутатом Покровської райради від “Опозиційного блоку”. З грудня 2020 по лютий 2022 року Сажко працював заступником голови Покровської районної ради Андрія Бондаренка.
З лютого по липень 2022 року був командиром добровольчого формування Курахівської міської територіальної громади.
4 липня 2022 року призначений начальником Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району.
Нагороджений нагрудним знаком “Захиснику України” (2023), громадською нагородною медаллю “За гідність та патріотизм” (2024); нагрудним знаком “Знак пошани” Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації (2024).
Сергій Сажко — засновник ГО “Асоціація народних депутатів — учасників бойових дій”.
Під час виборів у 2014 році Сергія Сажка, який тоді обіймав посаду мера Курахового та балотувався до ВРУ, звинувачували у фальсифікаціях в окрузі №59. Зокрема, довірена особа конкурента за місце і начштабу “Дніпро-1” Валентина Манька — Анатолій Підченко — заявляв про вкидання бюлетенів, погрози та підкуп членів комісії, блокування їхньої роботи. Також, за словами Підченка, більшість окружних виборчих комісій очолювали люди олігарха Ріната Ахметова, який Сажка підтримував.
Сам посадовець напередодні виборів розповідав, що підготовка до них проходить спокійно і загрози зриву немає:
“Важливо, аби у жителів Донбасу сьогодні була реальна можливість проголосувати на виборах. Принципово, аби вибори в Донбасі відбулися і були чесними і прозорими”.
А також заявляв, що його агітатора затримували озброєні люди:
“Сьогодні (23 жовтня 2014 року) стався інцидент в Новосілці: о 10 годині озброєними людьми і одним з кандидатів був затриманий мій агітатор. Це неприпустимо та не правомірно! На адресу моїх агітаторів неодноразово надходили погрози щодо фізичної розправи, і були моменти, коли їм просто не дозволяли агітувати”.
Під час виборів у нардепи на Сергія Сажка подавали до суду представники політичної партії “ОПЗЖ”, звинувачуючи його у порушенні правил передвиборчої агітації у Кураховому. Суд залишив справу без розгляду через те, що сплив термін подачі позову.
У 2014 році до поліції Курахового надійшла заява, що мера Сергія Сажка викрали. Відповідальність за інцидент взяли у “Правому Секторі”, про це написав представник організації Андрій Денисенко. Сажка підозрювали у сепаратизмі, бо за словами місцевих, він начебто забезпечував продуктами сепаратистів у Мар’їнці.
“Я вийшов з собакою на прогулянку зранку перед тим, як на роботу їхати, і там був викрадений. Пробув я там дві доби, не будемо згадувати, що там було. Але розібралися, відпустили, принесли вибачення.
Їм [представникам “Правого сектору” — ред.] просто дали неправдиву інформацію, люди різні бувають, хтось з заздрощів, хтось ще з якихось причин…Тоді були буремні часи, вони відреагували по-своєму. Я не тримаю на них зла”, — розповів Сергій Сажко в коментарі Вільному Радіо.
Зазначимо, Сергій Сажко разом зі своїм тодішнім заступником Романом Падуном фігурують на відео з мітингу прихильників т. з. “ДНР” у 2014 році.
На відео чути, як Сергій Сажко каже: “Це треба письмово підтвердити”, на репліку виступаючої жінки: “Ми підтримали референдум, який провела Донецька народна республіка”.
Також він взяв слово, аби оголосити хвилину мовчання: “Я думаю всі підтримають вшанувати тих, хто загинули в Одесі (2 травня 2014 року — ред.), які загинули в інших містах”.
На іншому відео видно, як Сажко з Падуном вели перемовини з ініціативною групою, яка виступала за проведення в місті “референдуму” щодо т.зв. “ДНР”. Тоді посадовці сказали, що знімати український прапор з адмінбудівель не треба, бо “це означатиме, що у місті немає влади”, та запропонували обрати “народного мера”.
У 2018 році Сергій Сажко потрапив у список людей і організацій, на яких наклали російські санкції.
Під час нардепства журналісти називали Сергія Сажка “кардхолдером”. Його помітили, коли він вставляв персональні картки колег по фракції “Опозиційного блоку” у слоти на їхніх робочих місцях, фіксуючи таким чином начебто присутність депутатів на засіданні. В той час, зазначають журналісти “Чесно”, система не фіксувала якихось дій від цих нардепів і позначала, що вони “не голосували”. В обов’язки депутата входить голосувати за, проти або “утримався”. Такої форми участі у голосуванні, як “не голосував”, регламентом ВРУ не передбачено. Тож вірогідно, ці народні обранці насправді не були присутні на засіданнях.
У текстах для рубрики “Досьє” ми беремо до уваги оцінку роботи очільників громад від місцевих жителів та від самих посадовців. Наша мета — зібрати різносторонні думки, якщо такі є. Якщо вам є що розповісти (зокрема, й про посадовців, чиїх досьє поки немає на нашому сайті) — зверніться до команди Вільного радіо у Telegram, Instagram чи Facebook. Можливо, саме ваша думка зробить досьє об’єктивнішим та допоможе нам у роботі над текстами.
В Раді Сергій Сажко був серед тих депутатів, хто під час голосувань часто “утримувався”. Наприклад, він утримався від голосування за “закон Савченко”, за яким передбачався перерахунок терміну ув’язнення (1 день у СІЗО прирівнювався 2 дням відбування покарання), закон про особливий статус Донбасу (створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей і надання окупованим районам Донецької та Луганської областей спецстатусу відповідно до Мінських угод),
А щодо законопроєкту про деокупацію Донбасу (особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях) голосував проти. Цим законом визнали Росію країною-агресором, що здійснює тимчасову окупацію частини території України.
Будучи народним депутатом, Сажко виконав більшість своїх передвиборчих обіцянок. Зокрема, забезпечив обладнанням дитячі майданчики на окрузі, допомагав з облаштуванням дитсадків, шкіл. Також Сажко сприяв ремонту дороги Кураховка-Зоряне, вирішенню проблем з водопостачанням.
В коментарі Вільному Радіо Сергій Сажко розповів, що під час нардепства найбільше опікувався проблемами Донецької області та переселенців. Він, зокрема, подавав законопроєкт №4301 про відшкодування збитків за зруйноване або пошкоджене під час АТО житло.
“У свій час подавав з депутатами законопроєкт про компенсацію за житло, але він не пройшов. Це був 2015-й рік, на той момент в Конституції була записана норма, що держава повинна компенсувати, але не було механізму”, — розповів Сергій Сажко.
Як голова підкомітету з питань цивільного захисту населення, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, сприяв відкриттю в області Центрів безпеки громадян.
“Був членом колегії ДСНС України. Займався і відкриттям у громадах Центрів безпеки громадян. Це був пілотний проєкт. У Шаховому, у Лимані тоді відкрилися”, — зазначив Сергій Сажко.
Також посадовець розповідає, що займався вирішеннями питань з виплати шахтарям заборгованості по зарплаті. Він подавав низку депутатських запитів щодо вугільної галузі.
“Дуже болюча тема. На моєму окрузі було кілька державних шахт: Вугледар, “Селидіввугілля”, Новогродівська. Дуже багато було зусиль, покладено для того, щоб вони виплачували заборгованість по зарплаті. Це виплата шахтарям закону, працював плідно із Міністерством енергетики”, — розповів Сергій Сажко.
Також у звіті Сажко як нардеп зазначив співавторство законопроєкту №6692 — про виплату пенсій переселенцям та людям, які проживають на тимчасово окупованій території Донеччини.
Він ініціював реєстрацію законопроекту “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зміни складу доходів місцевих бюджетів” №4755 (про справедливий розподіл коштів на потреби місцевих громад).
Головною проблемою регіонів називав недостатнє фінансування:
“Центральна влада не бачить, не вирішує і не зможе вирішити багато місцевих проблем. Вони мають вирішуватись на місцях – для цього громадам потрібно передати необхідні повноваження та кошти. Я виступаю за справедливе фінансування регіонів, за те, щоб наші громади могли без огляду на Київ включати опалення, ремонтувати дороги, школи та дитсадки, забезпечувати необхідним лікарні. ЖКГ, дороги, транспорт, освіта, медицина – предмет турботи на місцях, і все це логічно було б передати у відання регіонів разом із фінансуванням”.
Вносив законопроєкти про забезпечення пільг на ліки для людей з інвалідністю. Підтримував та ініціював документи щодо захисту прав ліквідаторів ЧАЕС.
Серед невиконаних обіцянок нардепа — захист прав ветеранів війни та праці та прав багатодітних сімей.
До початку повномасштабного вторгнення у Шахівській громаді жили близько 4 тисяч людей. На початок 2025 року — 2800 місцевих та 1600 переселенців.
Станом на 7 серпня 2025 року в Шахівській громаді залишаються 273 цивільних. Через безпекову ситуацію завезти гуманітарну допомогу їм не можуть, тож люди живуть на самозабезпечені.
Згідно з даними DeepState, частина громади вже потрапила в окупацію. Це стосується сіл на півдні, зокрема Новоторецького та Коптєвого.
У 2025 році російські війська щодня атакують Шахівську громаду FPV-дронами та РСЗВ — руйнують соціальну інфраструктуру. Триває примусова евакуація з Шахівської громади.
Шахівську громаду Сергій Сажко очолив під час повномасштабного вторгнення. Тож його діяльність здебільшого сфокусована на безпекових питаннях. Наприклад, за каденції Сажка у громаді встановлювали укриття.
“Модульні укриття ставлять на зупинках, на залізниці тощо. Ми пішли далі і домовилися з фірмою, яка їх встановлюватиме, що їх закопуватимуть. Тобто це повноцінне бомбосховище. Ракета лягла у 5 метрах він бомбосховища, воно навіть тріщин не дало”, — розповідав Сажко у 2024 році.
А ще — займались забезпеченням місцевих водою. У громаді працювали 18 свердловин. “Якщо блекаут і немає у людей світла якийсь період, то вода у них є завжди, бо свердловини працюють на генераторах”, — казав Сажко.
З прифронтової Шахівської громади триває евакуація на Черкащину. Туди вже виїхала частина місцевих, а також незалучені до створення фортифікацій комунальні підприємства, ЦНАП (Золотоноша), амбулаторія ЦПМСД (село Гладківщіна, Піщанська громада Золотоніський район). Також з громади евакуювали архіви.
Влітку 2025 року до Добропілля з Шахового виїхала і військова адміністрація. Зараз Сергій Сажко з кількома співробітниками працює на Донеччині, решта відділів і управлінь — в евакуації на Черкащині.
“Сама військова адміністрація — це чотири людини. Це я, мій заступник, бухгалтер та водій. Інші співробітники, те, що було раніше виконкомом громади, вони мені підпорядковуються, але не входять до військової адміністрації. Вони як працювали, так і працюють. Всі ці цивільні релоковані у Черкаську область”, — розповів Вільному Радіо Сергій Сажко.
У селі Кропивна Черкаської області працюють Освітній та культурний простір Шахівської громади. Там же відкривають житло для переселенців з громади — центр підтриманого проживання для літніх самотніх переселенців та гуртожиток.
“Ми закликали більшість [мешканців громади] виїжджати на Черкащину, адже у нас там буде (вже готується до відкриття 15 серпня) центр підтриманого проживання для людей похилого віку. Також там ми знайшли гуртожиток: ми провели переговори, нам його передадуть… На даний момент туди виїхали вже 100 сімей”, — розповів Сергій Сажко в коментарі Вільному Радіо.
Сергій Сажко одружений на Олені Сажко, має двоє дітей — сина Дмитра та доньку Юлію. Посадовець захоплюється греко-римською боротьбою та плаванням.
Олена Сажко мала ФОП “Консультування з питань комерційної діяльності й керування”. Нині , згідно з декларацією чоловіка, перебуває на пенсії.
Донька Юлія закінчила Донецький національний університет імені Василя Cтуса. Має ФОП “Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет”. У власності — квартира, земельна ділянка на садовий будинок у Києві. Юлія Сажко — учасниця ГО Наталії Королевської “Національна платформа “Жінки за мир”. Син Дмитро має у користуванні кілька земельних ділянок у Мар’їнському районі на Донеччині. Мав ФОП “Організування інших видів відпочинку та розваг”. У соцмережі вказує, що працював у мережах торговельних центрів.
Згідно з декларацією, Сергій Сажко має кілька земельних ділянок у Курахівській громаді загальною площею 134 264 квадратних метри, будинок у Ганнівці площею 53,4 квадратних метри. Також спільно з дружиною і дітьми посадовець має у власності квартиру у Кураховому площею 70 квадратних метрів.
Олена Сажко має у Кураховому три земельні ділянки загальною площею 1 600 квадратних метрів та будинок на 149 квадратних метрів. Ще один будинок у власності жінки — у селі Єлизаветівка площею 45,1 квадратних метрів. Їздить дружина посадовця на авто Ford Kuga 2015 року випуску (придбала у 2018 році за 430 тис. грн).
Сергій Сажко — один із найбільш високооплачуваних керівників громад на Донеччині. У 2024 році на посаді начальника Шахівської ВА Сергій Сажко заробив 1,3 млн грн (у середньому 110 тис. грн на місяць). За перше півріччя 2025 року зарплата Сергія Сажка у середньому становила 93 тис. грн на місяць. Також серед доходів Сажка у 2024 році було 103 705 грн пенсії та 12575 грн процентів з банку. Дружина Олена отримала 35 320 грн пенсії.
Готівкою на початок 2025 року Сергій Сажко зберігав 100 000 грн та 21 000 доларів, ще 200 000 грн — на рахунку у банку. Дружина посадовця тримала готівкою 110 000 грн та 33 000 доларів.