“Найбільша небезпека для мандрівника – це апатія”: інтерв’ю з досвідченим автостопером

Як півроку прожити в Америці, маючи 231 долар? Що має обов’язково бути в рюкзаку туриста? Куди найдешевше поїхати зі сходу України? На чому не можна економити? Про це та інше ми поговорили з асом дешевих мандрівок світом Максимом Заселяном.

 

Розкажіть трохи про те, де ви вже були по світу.

На даний момент я побував у 40 країнах, враховуючи Україну, звісно, бо з неї я почав. Десь у 2004 році була моя найперша подорож автостопом до Азовського моря. Потім я об’їхав усю країну, знову ж-таки, автостопом. А після чого я почав виїздити за кордон. І ось зараз я вже був у 40 країнах, враховуючи Канаду, Ісландію, Штати й різні азійські країни.

Тобто все починалося з Азовського моря?

Виходить, що так. Взагалі, все починалося, напевне, ще до мого народження. Тому що я з родини військового, і ми дуже багато переїжджали: і дідусь, і батько переїжджав уже разом з нами. І ось, напевне, так і пішло-поїхало.

Хочеться лише уточнити: а де ж ви не були?

Враховуючи, що в ООН входить 193 країни, то я багато де не був. Насправді, я взагалі не був в Африці. Найближче до тієї місцевості я був в Ізраїлі. Нижче я ніде не був. А моя дівчина (Ханна Тиманова, також досвідчена мандрівниця, – ред.) як раз в Африці й була, а я ні. Ну і в Новій Зеландії, в Австралії – в Океанії взагалі не був.

 

На яких континентах Ви вже побували?

У Північній Америці та Євразії. І все.

А куди є наступні плани поїхати?

Насправді, план поки що дуже простий: жити на місці. Тому що ми покаталися і проїхали купу країн. Пожили й у Польщі, і в Америці, й на Кіпрі. А потім вирішили, що нам не вистачає чогось свого, нашого і повернулися до Києва, отримавши посвідку на проживання у Польщі.

Ким же потрібно працювати або скільки заробляти, щоб так мандрувати? 

Насправді, це залежить не від роботи й не від кількості грошей. Це залежить від настрою в голові та якоїсь мети. Припустимо, в мене не було багато грошей, коли я мандрував. Так, я трохи відкладав гроші на квитки, і, в принципі, все. В ті роки я був таким апостолом дешевих подорожей. Зараз мені це вже не цікаво, я в цьому вже не знаходжу для себе нічого нового. Але тоді це було актуально: коли ти студент і хочеш побачити світ, тобою керує мотивація, а не гроші. Адже багато можна зробити безкоштовно, враховуючи автостоп, проживання за каучсерфінгом тощо. Ідеально зараз працювати онлайн, як це я зараз роблю. Я займаюся сайтами та, в принципі, відв’язаний від усього. Але при цьому весь цей образ лежання на пляжі й клацанні на клавіатурі, звісно, неправдивий. Так насправді не відбувається. Коли ти десь в Азії чи на Балі, тобі все одно треба організовуватись.

З якою найменшою сумою грошей ви їздили в подорож і куди вдалося доїхати?

Мінімальною сумою в мене був нуль на якомусь проміжку мандрівки. Але можна сказати, що подорож на півроку в Штати з 231 доларом – це небагато, напевне. Це те, що в мене залишилось по приїзду в Нью-Йорк, а попереду на мене чекав піврічний тріп до Аляски.

А в Америці Ви заробляли гроші?

Ні. Там я викручувався, скажімо так.

Як?

Секрет. Насправді, через це в мене забрали американську візу. Через те, що я про це одного разу розповів, а потім вийшла стаття. Дуже крива, дуже погано написана, скажімо так. І після цього мені зателефонували з консульства. Просто я працював у Штатах, але не з метою заробити гроші, а з метою показати це як елемент шоу. В мене є Youtube-канал, де я показував, що в разі чого у вас є опція підзаробити й полетіти додому. І я про все це розповів, і це зіграло зі мною поганий жарт.

Максиме, ви об’їхали автостопом всю Україну. Розкажіть про цей досвід. До чого варто готуватись у такій подорожі?

Це було дуже давно, і я не знаю, яка в нас зараз ситуація з подорожами. Але я думаю, що все абсолютно не страшно, не складно. Я вважаю, тут нема до чого особливо готуватися. Наших людей ми знаємо, вони бувають різні: іноді добрі, іноді й погані. Треба просто бути уважним, бути напоготові, але при цьому довіряти людям, і все буде добре. Напевне. Або ні. Треба до всього готуватися, як самураї.

Що має завжди бути в туристичному рюкзаку для подорожі автостопом?

Якщо говорити про автостоп, то це обов’язково дощовик, добре взуття на ногах і зараз, напевне, Power Bank.

Які є небезпеки подорожування автостопом?

Це може бути що завгодно. Тут навіть питання не в автостопі, а взагалі у тривалих подорожах, напевне, найбільша небезпека – це твоя можлива апатія до всього. Це, мабуть, найбільша проблема, яка потім тебе наздоганяє після n-го місяця в дорозі. Ти перестаєш розуміти, що ти взагалі тут робиш і навіщо. Що ти шукаєш і що після цього зміниться, якщо ти цього досягнеш. Доїдеш до точки Б, і що потім?

Так само я повернувся до України зі Штатів і не особливо зрозумів, що далі робити. І в мене тоді почалася сильна криза.

Тобто, ви вже охололи до подорожей і поки не хочете подорожувати?

Питання скоріше не в цьому, а у форматі. Я охолов до того формату подорожей. Тому що з того бюджетного напівжебрацького вільного автостоперського формату я вже виріс. Мені вже це просто не цікаво, тому що все, що я міг, я звідти вже отримав. І тепер цікаво вже якраз навпаки – з грошима. Бо без грошей це дуже просто і можливо здійснити. А от з грошима – це інший формат. Це заробити, цілеспрямовано поставити точку на карті, припустимо, абстрактну Нову Зеландію, підготуватися до неї, поїхати й чудово провести час. Витрачаючи гроші, а не економлячи на чомусь.

Які переваги подорожі автостопом?

Мабуть, це відносна свобода напрямку. Хоча насправді це двояко, бо коли ти їдеш автостопом, тебе везуть. І частіше везуть туди, куди треба водію, а ти погоджуєшся. Але, з іншого боку, в тебе є свобода вийти з машини й поїхати в іншому напрямку. Тобто, ти не прив’язаний до маршруту, ти просто прив’язаний до доріг або напрямків і їдеш. І плюс це безкоштовно частіше за все, і в цьому також є свобода.

Як вважаєте: в які країни найдешевше поїхати зі сходу України? І як це зробити, щоб зекономити?

Насправді, неважливо, зі сходу чи з заходу їхати. В будь-якому разі це щось найближче. Ну, назвемо Білорусь, хоча це до сходу й неблизько, але це неважливо. Білорусь, Польща, Словаччина і все, що межує з нами. Це вже дуже просто, насправді.

Річ у тім, що для того, щоб поїхати до Польщі, треба спочатку проїхати всю Україну.

Тоді, якщо не враховувати Росію, то залишається лише Білорусь, яка найближча. Ну і Молдова через Одесу.

Які шанси доїхати автостопом з Бахмута в Берлін?

Стовідсоткові. Або, як кажуть, 146%. Немає абсолютно ніяких проблем. Питання лише у бажанні та в розумінні навіщо це. Якби мені зараз було 23 й не було всіх планів, які є зараз, я б спокійно так само доїхав куди завгодно. Грубо кажучи, до Португалії, бо далі вже нема куди. Це дуже просто, насправді. Це важко пояснити людині, яка цього не робила. Але коли ти вже зробив 100 разів, ти усвідомлюєш, що в цьому немає нічого складного. Ти просто виходиш на трасу, ти знаєш напрям. Їдеш, зупиняєшся, ночуєш, їси та їдеш далі. Зустрічаєш копів, спілкуєшся з ними й далі їдеш.

В яку пору року краще їхати? 

Влітку, звісно. Адже якщо тебе висадять десь просто неба, ти просто можеш кинути спальник і хоч у полі переночувати. Це, знову ж-таки, якщо говорити про автостоп і про бюджетні подорожі.

Ви подорожували Європою.  Як готуватися до таких подорожей? 

Напевне, трохи більше грошей збирати, тому що європейські країни дорожчі. Це в Азії можна за копійки існувати. І, напевне, бути готовим дотримуватися законів. Якщо в нас можна на будь-якій дорозі автостопити, в Європі цього робити не можна. В Європі є автобани, якими не можна ходити, і якщо ти там з’явишся, до тебе, скоріш за все, під’їдуть поліцейські. Мене разів 7 поліцейські забирали з траси, але жодного разу не брали штраф. Просто робили зауваження, та й годі. Оскільки в країнах Європи система не каральна, а, в першу чергу, освітня, це їх сильно відрізняє від нас. Я поліцейським казав: “О, а я навіть не знав” і їхав далі.

Є думка, і зараз Ви, власне, її підтвердили, що Європа — це дорого. Як вважаєте, скільки грошей і часу потрібно, щоб побачити всю Європу, користуючись вашими методами? 

Насправді, це не так однозначно. Європу можна й за нуль побачити. Це абсолютно реально. Просто якість цієї подорожі буде дорівнювати битві за виживання. Грубо кажучи, ти не будеш думати: “О, який прекрасний Лувр”, куди ти, звісно, не можеш потрапити. А будеш думати, чим поживитися, бажано задешево або безкоштовно. Для певного віку це вихід, а потім це, мабуть, вже перестає бути цікавим.

Але так, все дорожче. Елементарно дістатися з точки А в точку Б на транспорті недешево. У Парижі метро коштує 2,5 євро. Лувр абсолютно необов’язковий, але без грошей ти будеш думати про те, як тобі вміститися в цю рамку безгрошів’я, і ти постійно будеш про неї думати. А коли ти можеш елементарно собі дозволити оплату проїзду або харчування, або, можливо, хостела, життя стає простіше. І ти починаєш по сторонах дивитися, я б так сказав.

Ви були в пустелі Арізона у Сполучених Штатах, а потім звідти поїхали на північ, на Аляску. Як ви готувались до таких подорожей? 

Це був вже другий мій приїзд до Штатів. Першого разу я був там з другом під час реаліті-шоу “Автостопом до Гавани”. Ми їхали автостопом з Москви через Скандинавію, Германію, Голландію, Бельгію, а потім у Штати. І звідти ми поїхали через Лос-Анджелес, через Новий Орлеан і мали потрапити на Кубу. Але не потрапили. А другого разу я прилетів до Нью-Йорка, звідти – у Маямі, а з Маямі ми поїхали нагору, на Аляску. А в Арізоні дуже класно, спекотно.

Чому Ви там були двічі?

Бо спершу ми їхали з однієї сторони до Маямі, а потім з Маямі до Каліфорнії.

Хотілося б поговорити про ментальність. Скажіть, чи є якісь відмінності між людьми за кордоном та українців?

Звісно, є. Як, в принципі, у людей з одного штату відносно людей з іншого штату. Якщо порівнювати якогось “середнього” європейця, – я кажу “середнього”, бо вони теж усі дуже різні, поляк від француза дуже відрізняється, – з “середнім” українцем, то, на мою суб’єктивну думку, вони відрізняються персональною відповідальністю. Відповідальністю за свій побут, за своє суспільство, за свої права – за всі базові речі. У нас цієї відповідальності в такій кількості я поки не спостерігаю та не відчуваю. Я намагаюся стежити за собою і, в принципі, цим і обмежуюсь. Але наша середня людина, мені здається, не бачить якихось речей. Нашій людині елементарно ОК жити у руїнах. Їм ОК, і це сумно. І ще наша середня людина готова терпіти у відношенні до себе негідне ставлення й поведінку. Їй ОК, вона десь з чимось згоджується, і так само потім поводиться. Не вимагає якихось прав, і так далі. Але це не всі й не кожний, це така відмінність середньої людини, я б так сказав. 

Для мене Скандинавія – це топ країн розвитку мозку й суспільства. Там є відповідальність, є якась згуртованість, там взагалі інша проблематика. Нам ще довго. Але я бачу цей курс, цей рух. Його помітно, і це тішить.

Чи робили Ви якісь щеплення і чи потрібні вони туристу? 

Я робив щеплення лише один раз, коли мав летіти до Ефіопії, але поїздка зірвалась. Я робив щеплення від жовтої лихоманки. А взагалі так, краще це все робити. Просто краще зробити, ніж не зробити. Для африканських поїздок, напевне, краще робити щеплення від черевного тифу, жовтої лихоманки. Хоча, насправді, в мене багато знайомих, враховуючи мою дівчину, які практично нічого не робили. Це справа випадку, можна натрапити на хворобу, і буде погано. Краще робити.

Що брали з собою в ці подорожі? 

У мене завжди був якийсь супермінімальний набір речей, усе базове. Більш за те, я часто чогось не брав і все це знаходив по дорозі. Все, що стосується теплого одягу, можна знайти по дорозі. В мене був взагалі мінімальний набір, грубо кажучи, міський рюкзак: ноут, зарядка, білизна, пара футболок, джинси, спальник, крапка. І на півроку поїхав.

Чим вас вразили інші континенти? 

Це все інакше. Я непогано знаю Північну Америку, зокрема, Канаду. Ось нещодавно там був. Це неймовірно красиво, просто відпадає голова від кожного повороту. Плюс це відповідальність, свідомість людей. Це розвинутість, свобода думки, свобода дій. Повне необмеження прав і просто вищий пілотаж врядування й думки.

Штати дуже цікаві, бо це зовсім інша ментальність – абсолютно все інакше. І на додачу Штати дуже різні. Штат від штату відрізняється – і географічно, й ментально. Це суперцікаво. Жити було б складно в Штатах, і, в принципі, така ідея в мене була, але зараз я вже розумію, що це зовсім все інше. Там складно, бо люди зовсім інші.

Що буде, коли об’їздите весь світ? Зупинитесь?

Я думаю, по-перше це неможливо. Ти можеш фактично відвідати всі країни задля годиться, але всього ти не об’їдеш. Та й просто, насправді, пріоритети ж зміщуються. Сьогодні ти хочеш подорожувати, а завтра ти хочеш кожного дня прокидатися й пити улюблену каву з турки та їсти улюблений бутерброд. І зараз мені цього вистачає, я б сказав.

Які правила варто знати будь-якому туристу в незнайомій країні? 

По-перше, в різних країнах різні правила. Навіть на різні жести по-різному реагують. Якщо ти їдеш у цивілізовану країну, припустимо, у Швейцарію, то тобі ні про що не треба думати. В принципі, нічого специфічного знати не треба, ми вже підготовлені люди, ми вже з країни хай не третього, але другого з половиною світу. Якщо ти їдеш до якогось більш цивілізованого місця, то тебе там зрозуміють. Якщо ти їдеш у якийсь страшний регіон, тоді, напевне, треба щось почитати типу “Чого не можна робити у Пакистані”.

Насправді, все завжди можна обмежити простим правилом: повага до людей, посмішка і просто відкритість. Чогось не знаєш – підходиш, запитуєш, а не закриваєшся. Відповідаєш ввічливо, намагаєшся дотримуватися якогось елементарного етикету.

На чому не можна економити в подорожах? 

Складно сказати, враховуючи, що в своїй основі я саме економив, і тільки зараз я перестав економити й замислюватися над цим. Скажімо так, не можна економити на подарунках близьким.

Ви приїхали в Бахмут на квартирник, щоб розповісти місцевим про дешеві подорожі. А часто бували в подібних маленьких містечках? 

Враховуючи, що я народився й виріс у Донецьку, я у всіх цих містах був. І тут я також був, коли це місто вже або ще було Артемівськом. Тому так, я тут всюди був, і всі ці регіони мені дуже знайомі й рідні. Все це я уздовж і поперек об’їздив.