Намагався врятувати сусідську оселю: вшануймо хвилиною мовчання 16-річного Олега Вовка, який загинув у пожежі

Щодня о 9 ранку українці вшановують хвилиною мовчання всіх, хто загинув внаслідок розв’язаної Росією війни. 20 листопада згадаймо 16-річного Олега Вовка з Маріуполя. Хлопець загинув, намагаючись загасити пожежу у сусідів.

Про загибель підлітка розповіла його мама виданню “Букви”.

Олег Вовк 2022 року мав закінчити 11-й клас та активно готувався до вступу у виш. У вільний час хлопець займався на курсах ораторського мистецтва та психології, відвідував секцію боксу та здобував перемоги на місцевих змаганнях.

“Був мені четвертим сином, разом з моїми. Найвідповідальніший і добрий помічник для своїх батьків і всіх близьких. Найбагатша і найщедріша душа, друг і хрещеник”, — казала про хлопця його хрещена мати Меланія Кузьменко.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, родина Вовків майже весь час ховалась від обстрілів у підвалі. На подвір’я виходили тільки під час нетривалого затишшя.

12 березня російська армія вчергове потужно вгатила по Маріуполю з важкої зброї. Олег разом з татом побігли до сусідів гасити пожежу в їхньому будинку. Аж раптом у те саме місце прилетіла нова ракета. 

“Моїх хлопчиків не було вже 40 хвилин. Дочекалась, коли бомбардування закінчаться, залишила дитину, що спала, та вибігла на вулицю. У дворі чоловіка з сином не було, стало моторошно. Потім я почула крики нашої сусідки, що йшла вулицею, ридаючи. Вона нічого навіть не змогла мені сказати, тільки провела рукою в бік, куди я “кулею” полетіла. А потім побачила таку картину: серед руїн сусідського будинку лежить мій син, чоловік і двоє сусідів”, — згадує мати Олега Ірина Вовк. Однієї миті жінка залишилась без чоловіка та сина.

“Максим і Олег Вовки проживали за адресою: Маріуполь, вул. Талалихіна, 46, район ринку Бахчиванджі”, — уточнив  сусід родини Вовк Костянтин Коверзнев.

Через російські удари, які не вщухали жодної миті, лише через 15 днів матері Олега вдалося перенести тіла сина та чоловіка у свій двір. Усі їхні сусіди евакуювались, і жінці допомагали місцеві безхатні. Вони вирили яму надворі та поховати загиблих.

“Поховання у нашому дворі побачила донька через паркан і питала: “А чого в нас дві ями, а чого там тато з Олежиком лежать?”. Я не змогла стримати сліз. І вона все зрозуміла у свої 5 років. Сусіди розповідали мені, що донька підбігала з квітами до могил і тихо плакала, так, щоб не бачила я”, — каже Ірина Вовк.

Станом на середину літа, коли журналістам вдалося поговорити з Іриною Вовк, її син і чоловік так і залишались похованими у власному дворі.