111 років тому у селищі тодішнього Маріупольського повіту народилася Паша Ангеліна, яка згодом стала справжнім феноменом серед аграріїв Радянського Союзу. На тракторі, який Паша опанувала однією з перших серед жінок, вона могла зорати втричі більше землі, ніж вимагала норма. Розповідаємо про життя цієї жінки, якою захоплювалась уся тодішня молодь.
Нині модно та престижно вчитися керувати автівкою. А на Донеччині були часи, коли було “модно” керувати трактором.
У вересні 1935-го на Донбасі розпочався стахановський рух на селі: трактористки бригади Паші Ангеліної зі Старобешівської машинно-тракторної станції встановили рекорд — зорали на одному тракторі понад 1 200 гектарів оранки. Тобто у понад тричі більше за норму на машину.
Бригада Ангеліної запустила соціалістичне змагання механізаторів за високі врожаї, ефективне використання техніки та зниження собівартості тракторних робіт. Відтоді цей рух — ударної праці трактористок — поширився серед жіноцтва не лише на Донеччині, а й у всіх республіках колишнього Союзу.
Насправді цю жінку звали Парасковія Ангеліна. Парасковія народилася 12 січня 1913 року у селищі Старобешеве (яке тоді входило у Маріупольський повіт) в родині селянина-батрака. До речі, її батько, Микита Ангелін, походив з приазовських греків. Вже з 7 років Парасковія наймитувала у заможних селян, а у 8-9 років була розносницею вугілля на шахті. У підлітковому віці пішла дояркою та конюхом.
У грудні 1930 року, на початку колективізації, Паша (як її називали в народі) однією з перших серед жінок вступила на курси трактористів та опанувала нову техніку. З березня 1931 року вона працювала трактористкою в колгоспі та почала викладати на тих самих курсах.
А з 1933-го й протягом 26 років, до кінця 1950-х, вона очолювала жіночу тракторну бригаду Старобешівської МТС на Донеччині. Дуже швидко Паша Ангеліна стала символом епохи, радянського режиму та, кажучи сучасною мовою, ідолом радянської молоді. Вона стала відомою на всю країну.
У розпал сталінських репресій, у 1937-му, Паша вступила в комуністичну партію, постійно була делегаткою партійних з’їздів, депутаткою Верховної Ради СРСР 5 скликань.
Потім навчалася у Московській сільськогосподарській академії імені Тімірязєва. Під час Другої світової Пашу з тракторною бригадою евакуювали до Казахстану. Там вона робила те, що вміла краще за всіх — орала землю трактором. Одразу після звільнення Донеччини восени 1943-го вона повернулась на батьківщину.
Пашу двічі нагородили званням Героя соціалістичної праці — у 1947 та 1958 роках. У 1950-му вона видала книжку “Люди колгоспних ланів”.
Паша Ангеліна померла у січні 1959-го в кремлівській лікарні Москви. Поховали її у селищі Старобешеве на Донеччині.