Навіщо потрібні журналісти. Коротке пояснення для посадовців Бахмута від редакторки Вільного радіо (блог)

Анна Сердюк
2019-11-06 11:51

image
Фото: pexels.com

За майже 2 роки роботи Вільного радіо в Бахмуті журналісти редакції стикались з дуже різним ставленням до себе. Ми зрозуміли просту річ: деякі посадовці не розуміють, навіщо ми працюємо і як. Цей блог я хочу присвятити саме їм. І сподіваюсь, що так наша комунікація налагодиться, адже кожен буде розуміти іншого, а не бачити в ньому ворога. 

 

  1. Навіщо потрібні журналісти? Ми працюємо для людей, як і ви. Наша спільна робота — забезпечувати комфортне життя в місті та надавати послуги, а наша послуга — це інформація. Ми розповідаємо своїй аудиторії, якщо десь є цікаві можливості для розвитку, якщо в лікарні вони не зможуть скористатись ліфтом і їм доведеться йти з поламаною ногою на четвертий поверх пішки, або якщо в якомусь садочку вже кілька років обіцяють, та не роблять ремонт. Тому що пересічному мешканцю важливо це знати.
  2. Чию сторону ми займаємо? Ми хочемо почути всі сторони. Саме тому ми телефонуємо чиновникам, приходимо до головних лікарів, завідувачок садочків, директорів шкіл, керівників комунальних підприємств і т.п. І приходимо з конкретними питаннями: чому? як так сталося? хто винен? коли вирішать проблему?
  3. “Чому вас раптом зацікавила саме наша тріщина в стіні?”. Якщо Ви представляєте будь-який комунальний заклад чи установу, куди щоденно може потрапити проста людина, то ви важливі для нас. І нас цікавлять ваші труднощі та перемоги. Якщо у вас все валиться, а люди працюють в жахливих умовах, або якщо ви десь виграли/знайшли/придбали круту нову техніку — рівноцінно важлива інформація, яку варто розповісти людям. Наші джерела фінансування вказані на сайті Вільного радіо, у  нас немає власників, які б казали “що робити”. Ми просто хочемо бачити розвиток цього міста і питаємо вас про те, як ви виконуєте свою роботу. Бо ви виконуєте її за податки людей, а отже вони мають право знати. 
  4. Відповідати на питання журналіста від вас вимагає закон. Ви маєте розуміти, що є статті про доступ до публічної інформації. Коли до вас приходять журналісти, або телефонують вам, — це усний запит на інформацію. Ми пришвидшуємо процес для підготовки матеріалу оперативно і хочемо по-людськи почути від вас пояснення. Але є й інша, довша процедура — паперова. Результат один — ви маєте надати інформацію. Питання лише в термінах і втраченому часі. 
  5. Якщо ми ставимо питання, які вам не подобаються — це не проблема. Просто часто ви надто “в темі”, щоби простою мовою пояснити людям, що відбувається. А складну інформацію люди не читають. Це як з нинішньою інформацією для FB від управлінь — ви пишете так, що зрозуміло лише людям зі сфери, а не продавчині Марусі з умовної ятки №3. А їй теж важливо дізнатись про зміни в місті. 
  6. “Дайте почитати ваш матеріал до публікації”. Ні. Ви маєте розуміти, що вам можна перевіряти матеріали журналіста тільки тоді, коли це реклама. А за рекламу платять, і вона розміщена з відповідними примітками. Ви мали можливість сказати все, щоб пояснити ситуацію? Ми просили вас розповісти ваше бачення питання? Якщо у матеріалі є ваш коментар — у нас є аудіозапис ваших слів. А це означає, що ви маєте відповідати за свої слова як посадова особа. А не “Я оце вам розповів, а мені потім прилетіло”. Механізм працює так: прийшов — побачив — написав. Якщо будь-яка людина бачить, що у комунальному закладі під час дощу зі стелі тече вода в тазик, то ваша проблема не в тому, що ми про це пишемо, а в тому, що це взагалі є. 
  7. Ми вам не вороги. Ми хочемо, щоби про проблеми в місті знали не “для насолоди”, а тому, що так можна побачити, куди більше потрібно спрямувати кошти з бюджету, наприклад. Або ж залучити благодійників. Не варто нехтувати цим. 
  8. Всюди є поганці. Але критика — це не вирок. Це лише вказівка на те, куди покращуватись. Пам’ятайте про це. 
  9. “У мене виникає питання до вашої компетенції”. Ми не роздаємо посвідчення всім підряд і працевлаштовуємо також не всіх охочих. Це працевлаштування офіційне. І цю людину захищає 171 стаття Кримінального кодексу України,  а також ряд інших. 
  10.  “Все є на сайті”. Ми знаємо, читали. Але телефонуємо, бо нам потрібен аудіозапис коментаря для ефіру. Ми ж не лише сайт, але й радіо. А ще, сайту не можна поставити уточнювальні запитання та попросити спростити інформацію, щоб вона була зрозуміла будь-кому з мешканців. 

 

Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

312
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: