Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Хаби релокованих громад, гранти на місцеві ініціативи, спільні культурні події та єдині стандарти для сайтів місцевої влади — такі ідеї озвучили учасники “Студій Сходу” в Ужгороді. Це вже п’ята із шести зустрічей, під час яких переселенці з Донеччини й Луганщини, напрацьовують пропозиції для власної інтеграції та майбутнього відновлення сходу України.
До обговорення долучилися й журналісти Вільного Радіо.
9:30 ранку, обласна бібліотека імені Федора Потушняка в Ужгороді. Незвично людно для буднього ранку: на вході — черга, дві жінки за стійкою реєстрації звіряють списки запрошених і видають бейджики.
“Бейджиками не мінятися. Столами теж”, — попереджають організаторки.
Мені дають зелений бейдж — це означає, що я сидітиму за зеленим столом. Загалом їх у читальному залі п’ять, за кожним сидять по п’ять-шість людей різного віку та статі. Серед них — посадовці з органів місцевого самоврядування, переселенці, представники релокованого бізнесу. Попереду — проєктор, на який у реальному часі виводять хід обговорень: скільки ідей озвучено, на якому етапі перебуває кожна команда.
За зеленим столом уже сидять дві учасниці. Невдовзі приєднуються ще один учасник і ще одна учасниця, згодом — фасилітаторка. Склад команди — це вже сама по собі географія вимушеного переселення: Олена з Дружківки, Софія з Краматорська, ще двоє учасників із Луганщини. Фасилітаторка родом із Бахмута, релокувалася з початком повномасштабного вторгнення й зараз живе на Черкащині.
Перш ніж дійти до структурованого обговорення, учасники за столом знайомляться й діляться досвідом: як облаштувалися в громаді, як саме там підтримують переселенців і з якими труднощами доводиться стикатися під час інтеграції на новому місці.
“Ми пережили великий стрес, нам важко було все покинути й переїхати в інший кінець країни. І зараз інтеграція проходить складно. Органи місцевого самоврядування, як на мене, мають зробити максимум, щоб нам було комфортно. І в першу чергу це відповідальність громади, звідки люди виїхали”, — каже Софія з Краматорська.
Дружківчанка Олена додає: за понад чотири роки життя в Ужгороді вона досі не має відчуття дому — і незрозуміло, чи з’явиться воно взагалі.
Сама сесія вибудована за чіткою логікою. Спочатку команда оцінює взаємодію між громадою, яка приймає, і людьми, які до неї приїхали: що вже працює, а де залишаються прогалини. На цьому ж етапі озвучують проблеми й ризики, які ускладнюють інтеграцію або можуть загостритися в майбутньому.
Далі переходять до обговорення бажаного результату. Учасники визначають, якою вони бачать ідеальну картину: підтримку, інструменти, взаємодію між громадою та її новими жителями.
Третій етап — перевірка на реальність. Кожну ідею, кожне напрацювання команда оцінює з погляду на те, наскільки їх можливо втілити.
Весь час за столами не вщухали розмови: учасники активно обмінювалися думками, сперечалися, доповнювали пропозиції одне одного, а часу для обговорення часто не вистачало.
За підсумком обговорення команда виокремила кілька конкретних пропозицій.
Найперше — створення хабів від релокованих громад у кожному регіоні.
“Якщо мені знадобиться змінити місце реєстрації, найближчий хаб для цього — в Одесі. З Ужгорода це майже через всю країну”, — пояснює Олена з Дружківки.
За її словами, у бажаному хабі має працювати бодай один фахівець ЦНАПу, який може оформити документи на місці, а також надавати юридичні та психологічні консультації. Водночас, додає вона, це має бути простір, де переселенці можуть знайомитися між собою й самі влаштовувати заходи.
Друга ідея — культурні та спортивні заходи, які зводили би разом переселенців і мешканців громад, що їх прийняли. Мета — пряма взаємодія, яка робить інтеграцію природнішою, ніж будь-яка офіційна програма.
Третя — локальні мінігранти, які давали б переселенцям можливість реалізувати на новому місці власні невеликі проєкти: від дитячого майданчика до інших ініціатив, які потрібні саме там, де вони тепер живуть.
Четверта — платформа для регулярних онлайн-опитувань ВПО, яка дозволяла би відстежувати, як змінюється ситуація, і реагувати на це, а не орієнтуватися на застарілі дані.
П’ята пропозиція виходить на загальнодержавний рівень: команда запропонувала ініціювати законодавчі зміни, які уніфікували б вигляд і структуру сайтів органів місцевого самоврядування — щоб людина з будь-якої громади могла зайти на сайт іншої й одразу зрозуміти, де шукати потрібну інформацію.
Сесія в Ужгороді — частина серії консультацій під назвою “Студії Сходу”, яку проводить ГО “Асоціація «Відродження та розвиток»”.
“Студії Сходу” проходять у межах проєкту “Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (III)”.
Партнерами проєкту є: ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ” і ГО “Громадська ініціатива Луганщини”, за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
“Наша організація є двічі релокованою. З 2014 року з Горлівки, потім у 2022 році з Бахмута. Наша команда вже третій рік працює над правовою базою для деокупованих територій і саме зараз апробує методику DIY4Change, затверджену Радою Європи”, — розповідає керівниця проєкту Олена Головкіна.
Ця сесія — п’ята з шести запланованих: до цього відбулися зустрічі в Черкасах, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську, а після Ужгорода залишається фінальна сесія в Києві. На кожну з них реєструється від 28 до 38 учасників. Серед них — представники влади, громадянського суспільства та релокованого бізнесу, яких розподіляють за столами так, щоб усі три сектори були представлені рівномірно.
Після завершення всієї серії команда проєкту узагальнить матеріали з усіх шести регіонів і підготує аналітичний звіт. Його представлять на національній конференції 15 вересня — і саме на основі цього звіту планують формувати рекомендації для державної політики щодо людей, які через війну виїхали з Донецької та Луганської областей.