Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовослужбовець Національної гвардії України Сергій Заковоротній із Харківщини, який добровільно став на захист країни після початку повномасштабної війни. Чоловік мріяв про мир і спокійне життя з дружиною та дітьми.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про життя Сергія Заковоротнього журналістам Вільного Радіо розповіла його дружина Лілія.
Сергій Заковоротній народився 25 серпня 1996 року в селі Василівка на Харківщині. Після школи навчався на будівельника, а згодом працював за фахом — будував будинки та перекривав дахи. Також допомагав обробляти сімейну землю.
Будівництво для Сергія було не лише професією, а й справою, яку він щиро любив. Після одруження чоловік власноруч звів для своєї родини будинок.
У вільний час чоловік захоплювався полюванням, мав офіційний дозвіл на зброю, любив ремонтувати автомобілі та майструвати. Але найбільшу радість йому приносив час із сімʼєю. Після роботи він поспішав додому, щоб побути з дружиною та дітьми.
Сергій і Лілія познайомилися у 2015 році на вечірці. Через рік після знайомства чоловік освідчився коханій, зустрівши її з навчання з квітами та обручкою. У серпні 2026 року подружжя планувало відзначити десяту річницю шлюбу й повінчатися.
У родині народилися донька Анастасія та син Назар. Сергій був турботливим батьком: допомагав доглядати дітей, купав їх, залишався з ними вдома, коли це було потрібно, і мріяв після війни якомога більше часу присвячувати родині.
“За ним я була як за камʼяною стіною. Він завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації. Він умів знайти такі слова, після яких хотілося рухатися далі”, — розповідає дружина.
Рішення стати військовим Сергій ухвалив сам. За словами дружини, на це вплинули загибель двоюрідного брата-військового та руйнування росіянами будинку, який він власноруч збудував.
“Зараз вони будинок зруйнували, а завтра родину мою заберуть”, — сказав тоді Сергій.
Чоловік вступив до лав Національної гвардії України. Служив в артилерійському підрозділі. Побратими цінували його за відповідальність і людяність, а командири пропонували навчатися для карʼєрного зростання. Проте Сергій відповідав, що після перемоги хоче лише повернутися додому.
“Я свою службу далі не бачу. Моє завдання зараз — захистити своїх дітей. А коли війна закінчиться, буду з родиною”, — згадує слова чоловіка Ліля.
Перед останнім бойовим виходом Сергій пережив контузію, однак після відпочинку знову повернувся до виконання завдань.
Та у 2026 році життя захисника обірвалося. За словами побратимів, того дня автомобіль, у якому їхали військові з ротації, атакували російські FPV-дрони. Коли товариші прибули на місце, Сергій ще подавав ознаки життя, але врятувати його не вдалося.
До свого 30-річчя чоловік не дожив лише місяць.
За службу Сергій Заковоротній був відзначений медаллю “За оборону України”, а також отримав статус ветерана війни. За словами дружини, він щиро радів кожній відзнаці, адже сприймав їх як підтвердження того, що його службу цінують.
У Сергія залишилися дружина Лілія, донька Анастасія та син Назар.
Аби вшанувати захисника, рідні ініціювали петицію до президента з проханням надати йому звання Героя України. Підтримати їх можна, підписавши петицію за посиланням.
Вічна памʼять і шана захиснику України!