Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього ранку згадаймо 28-річного Івана Парамонова. Він був громадським активістом, зокрема організовував волонтерські й культурні ініціативи на Донеччині. Від початку повномасштабної війни Іван допомагав армії та цивільним, які постраждали від бойових дій. А 2024-го й сам доєднався до лав ЗСУ. 8 червня цього року Іван Парамонов загинув, виконуючи бойове завдання на Харківщині.
Про загибель Івана Парамонова повідомила у соцмережах його сестра Саша Москаленко.
Іван Парамонов родом з Києва. Там закінчив школу № 89 та навчався в університеті харчових технологій. Також 2021-го Іван став випускником програми “Управління неприбутковими організаціями” Інституту лідерства та управління Українського католицького університету.
“У часі навчання в УКУ брав участь в академічній мобільності до Католицького університету Хорватії в Загребі та вивчав діяльність постконфліктних громад. Розробив стратегію розвитку ГО “Майстерня мрії” (“Майстерня мрії” — попередня назва ГО “Штука”, яку очолював Іван. Організація від 2017-го працює у прифронтових громадах, — ред) у своїй дипломній роботі на базі досвіду хорватських та сербських організацій”, — пишуть на сторінці університету.
Попри те, що Іван жив у столиці, його життя тісно було пов’язане зі сходом України. 2014-го він став учасником Революції Гідності. А після — почав свій шлях як громадського активіста.
2015-го Іван долучився до відновлення шкіл у Станиці Луганській разом з ГО “Новий Донбас”. Також працював у проєкті “Будуємо Україну Разом” — це волонтерська ініціатива, яку заснували у Краматорську після звільнення міста від окупації 2014-го.
“Іван — це амбасадор Донбасу! Він робив все можливе і неможливе для того, щоб розказати про мій рідний край і показати його справжнім! Таким, яким він є. Разом з ним ми об’їздили весь Схід, а потім він став грант-менеджером у нашій команді, згодом створив власну ГО “Штука”, — відгукується про активіста його колишня колега із ГО “Будуємо Україну разом” Катя Полях.
А згодом Іван заснував власну ГО, де розробляв культурні проєкти для молоді із Донеччини та Луганщини.
“Загалом працюю в міжнародній громадській організації, яка займається розвитком демократичних інституцій в Україні, а у вільний час розвиваю свою організацію — ГО “Штука”. Там ми займаємось різними культурними та медійними проєктами, направленими на покращення іміджу Донецької та Луганської областей для решти України”, — розповідав Іван в інтерв’ю Вільному радіо 2022-го року.
Також чоловік працював над проєктами соціальної інтеграції ветеранів війни, цим почав займатися задовго до повномасштабного вторгнення росіян. Окремо приділяв увагу культурі та відновленню Донеччини.
“Кілька місяців тому ми говорили з Іваном про те, як боляче бачити результати багаторічної роботи в крові та руїнах. У 2019 році він збирав кошти на проєкт, присвячений європейській історії Донбасу. Тому що він, як і багато інших, розумів, що сконструйована російськість цього регіону була імперською байкою Росії. І про це треба було розповідати також у Берліні”, — згадує знайомий Івана Ігор Мічник.
Коли почалася повномасштабна війна в Україні, Іван Парамонов продовжив свою волонтерську діяльність. Разом із іншими членами ГО “Штука” він збирав та розвозив гуманітарну допомогу для жителів прифронтових районів Донеччини та військових.
А згодом Іван і сам долучився до лав ЗСУ. Боронив країну у складі 112-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.
“У лютому 2024 року Іван вступив до лав ЗСУ добровільно, бо “не міг дивитись з вікна, як його країна страждає”, — пише сестра Івана.
8 червня 2024-го Іван Парамонов зазнав смертельного уламкового поранення під час служби на Харківщині.
“Уявіть людину, яка має неймовірну волю до життя та суспільних змін і помножте на 10. Тоді ви зможете хоч трохи уявити, яким був Іван Парамонов. Я завжди захоплювалася твоєю громадською роботою на Сході. Зараз дивуюся і захоплююся водночас, ЯК людина може мати в собі стільки життєвої радості та безтурботності та таку волю до серйозних дій, до змін країни. Як уже хтось писав, ти багато говорив, але і багато робив”, — написала подруга Івана Вікторія Фургало.
“Тільки на прощаннях я повністю усвідомив, наскільки багато людей знали, працювали та товаришували з Іваном, те, як він нас всіх пов’язав, зокрема, і через свій активізм. Іван своєю енергією, винахідливістю, громадянською позицією та відкритістю робив вагомий внесок по всій нашій країні, особливо на Донеччині”, — написав друг Івана Яромир Удод.
Із 28-річним захисником прощалися на Алеї Героїв, що на столичному Майдані Незалежності. Іван Парамонов любив червоний колір, тому багато людей прийшли з квітами або з елементами одягу таких відтінків.
Світла пам’ять.