Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Дмитра Євдоченка з Києва. 11 березня 2022 року 15-річний хлопець загинув разом із мамою Мариною — їхній автомобіль розстріляли російські військові, коли родина намагалася виїхати з окупованого села на Чернігівщині.
Історію хлопця опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро Євдоченко народився і жив у Києві. З шести років грав у футбол за столичний клуб “Атлет”.
“Діма був перспективним футболістом, хоча й не дуже хотів професійно займатися спортом. Ми його добре виховали, був ввічливим. У під’їзді, в ліфті зі всіма вітався. Зовні — копія мами. Вона його дуже любила”, — згадує батько хлопця Сергій.
Особливий зв’язок між матір’ю і сином виник ще в дитинстві, коли Дмитро переніс тромбоцитопенію — хворобу, через яку лежав в онкологічному відділенні.
Після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Дмитро з мамою виїхав зі столиці в Чернігівську область — у село Піски, до знайомого на дачу. Київ обстрілювали, тож родина сподівалася, що там буде спокійніше. Батько хлопця лишився в місті: він працював на підприємстві, що заправляє киснем балони для хворих.
Та невдовзі в Піски зайшли російські війська. Зникло світло, їжа закінчувалася.
10 березня 2022 року родина вирішила виїжджати.
“Близько 12.00 наступного дня сіли до машини. По дорозі брат Марини Роман зупинився біля якогось блокпоста. Це були наші, дозволили їхати далі. Тільки ми почали рушати, як Роман побачив попереду солдата — той скочив у канаву. Видно, щось побачив… Після цього почався вогонь. Маринка з Дімою сиділи позаду, їх — на смерть… Також вбили сусідку тьотю Аню. Тещі після поранення ампутували обидві руки”, — розповів Сергій.
Ввечері того ж дня українські військові змогли забрати тіла загиблих з місця обстрілу біля села Бірки.
“Коли в Одесі через обстріл загинули діти, я два дні плакав. Я дуже люблю дітей. Коли десь бачу маму з сином, який на Діму схожий, стає вкрай важко”, — каже батько.
Світла пам’ять загиблим.