Цей матеріал – авторська колонка комунікаційниці ГС “Українська мережа за права дитини” Анни Дерев’янко. Думки та ставлення авторки до деяких речей у тексті можуть не збігатися з позицією редакції.
До Дня Святого Миколая, Різдва та Нового року в соціальних мережах десятки волонтерів збирають подарунки для “маленьких янголят” в інтернаті. Наприклад, українська спортсменка Ганна Куркуріна нещодавно привезла гору одягу, ящики сосисок, кексів, фруктів та інших смаколиків. Про це вона написала у своїх соціальних мережах. У дописі також показали частину новорічного концерту, де танцювали та співали вихованці інтернату.
Це дійсно варте поваги, адже наміри в неї та інших волонтерів найкращі – допомогти дітям, які ростуть без батьків. Та чи подарунки та цукерки – завжди про турботу й увагу до дітей? Чи дійсно ящики ласощів – те, чого потребують діти? Відповіді на ці та інші питання підготували експерти Української мережі за права дитини.
Чому не варто везти тонни подарунків в інтернат?
Дитинство Ліни Дешвар пройшло в одному з українських інтернатів. Вона одна з активісток-випускників інтернатних закладів, яка розповідає про свій досвід життя там. Один із її яскравих спогадів – новорічні свята. Дівчина, як й усі діти, готувалась до святкового концерту: вчила вірші та пісні. Але виступати їй не давали. Вихователі ховали Ліну за свої спини через її інвалідність, а віршики розповідали інші, “нормальні” діти.
“Після свята ми йшли у групу, і вихователька просила покласти подарунки на столи й піти помити руки. Ми йшли, а коли поверталися, подарунків не було — ні цукерок, ні іграшок…”, — розповідає Ліна. Зараз вона кураторка та викладачка освітньої програми для підлітків і молоді з інвалідністю “Школа для кожного”.
На жаль, історія Ліни — тільки одна з тисячі подібних. Більше історій випускників можна послухати у подкасті “Заглушені голоси” МБО “Благодійний фонд “СОС Дитячі містечка” Україна”.
Варто сказати, що в інтернатах понад 80% дітей не є сиротами. За даними Національної сервісної служби, нині в українських інтернатах постійно живуть 5 019 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а ще 22 085 дітей не мають такого статусу. Це діти, яких з різних причин віддали в заклад їхні батьки чи опікуни.
Якщо у дитини є батьки, то що ж вона робить в інтернаті? У 91% випадків дитина потрапляє туди через соціальні причини. Переважно це бідність сімей та відсутність соціальних послуг, що могли б підтримати у складних ситуаціях. Тільки 20% дітей мають батьків, що ведуть асоціальний спосіб життя (інформація ГО “МАРТІН-клуб”).
“Батьки влаштовують дітей в інституційний заклад з різних причин. Іноді дорослі не можуть забезпечити їх. Знаючи це, інтернати часто маніпулюють батьками, начебто саме в закладі дитині краще, ніж вдома. Мовляв, у них є спонсори, які приїжджають туди з подарунками й вдома таких презентів дитина не отримає. Але у сім’ї дитина має більше — любов батьків та підтримку. Тому краще допомагати родинам, щоб дитина росла поряд з турботливими дорослими”, — вважає Кирило Невдоха, випускник інтернату, голова Національного офісу дітей та молоді “ДІйМО” при Міністерстві соціальної політики.
Чи можна поєднати інтернат та новорічне святкове диво?
“Що ти хочеш у подарунок?”, — ніколи не питали Кирила Невдоху, коли він жив в інтернаті. Тільки у підлітковому віці його вчитель та неофіційний наставник подарував йому те, про що він мріяв — портативну колонку. Її хлопець згодом виміняв на старенький телефон.
“Коли я був в інтернаті, мені подобалися подарунки. Але я також розумів, що вони є лише тимчасовим задоволенням. Я б хотів мати можливість спілкуватися з дорослою людиною, яка могла б дати мені підтримку та поради. Я вважаю, що наставництво є важливим для всіх дітей, але особливо для дітей в інтернатах. Вони часто відчувають себе самотніми та відкинутими. Наставник може дати їм відчуття того, що вони потрібні та важливі”, — розповідає Михайло Ромаш, випускник інтернату.
Та крім цього, діти змушені “відпрацьовувати” ці подарунки та привітання — спілкуватись з гостями, посміхатись на фото. Чи були б ви раді п’ятому концерту на день? Чи необхідності вп’яте розповідати один і той самий віршик заради подарунка? Або ж готуватись до приїзду гостей та вимивати усі приміщення?
“Подарунки, цукерки, іграшки — це все добре. Але чи отримує дитина справжню увагу? Чи отримає ці солодощі та іграшки потім, після того, як волонтери поїдуть із закладу? Це вже інше питання, про яке ніхто не говорить. Для мене завжди було важливо знайти людину, з якою можна поговорити або просто помовчати. Також бракувало друзів, які б у майбутньому допомогли тобі адаптуватися у суспільстві”, — розповідає Олександр Гмирін, актор, вихованець дитячого будинку-інтернату міста Олешки.
Також солодощі псують зуби вихованців інтернату. Проте лікують зуби там не часто, їх скоріше видаляють. Про це нагадує Вікторія Федотова, голова громадської організації “МАРТІН-клуб”. Вона ще у 2019 році розповідала, як до її організації приходять за допомогою випускниці інтернату — у дівчат немає передніх зубів.
“На Миколая в мене цілий ящик цукерок назбирувався. Але краще б мені та іншим показали, як ліпити вареники чи пельмені. Чи навчили чомусь корисному. Від тих цукерок в мене потім зуби зіпсувались і у державній клініці їх видалили. Вже через роки спонсори допомогли мені вставити зуби за тисячі доларів у приватній клініці. Тому багато солодкого — це зовсім не добре”, — додає Тарас Одненко, випускник інтернату, член Національного офісу дітей та молоді “ДІйМО” при Міністерстві соціальної політики.
Про інтернати в Україні, різні дослідження і реформу деінституціалізації – на сайті “Знай Де-І”. Також там є відеокурс, що розказує, чому дітям в інтернаті не краще, ніж у сім’ї та як ця тема стосується кожного та кожної.
5 ідей для підтримки дітей, які живуть в інтернаті
Ми завжди хочемо знайти якесь найпростіше розв’язання складних проблем. Подарунки та солодощі дітям – це простий шлях, що, скоріше, шкодить дітям, ніж поліпшує їхнє становище.
Для тих, що дійсно хочуть змінювати дитяче життя, є кілька варіантів. Треба буде вкласти значно більше сил та ресурсів, але результат вийде набагато кращим.
1. Організувати курси чи оплатити навчання підліткам з інтернату.
Це може бути корпоративне наставництво над якимось закладом, коли співробітники допомагають соціалізуватись дітям з інтернату, проводять навчання та організовують події за межами закладу. Але допомагати потрібно постійно, а не тільки на свята.
“Я працюю у благодійному фонді випускників інтернатів. Ми не підтримуємо ідею завалювати заклади цукерками чи іграшками — і про це постійно говоримо волонтерам. Але не усі готові чути поради. Їм простіше пестити своє его та усе везти подарунки. Хоча і без Миколая в інтернатах повно тих іграшок та печива. Натомість ми організовуємо подорожі до Львова, Тернополя та інших міст. Ми разом проводимо час, ділимось своїм досвідом та знаннями. Від таких активностей у дитини значно більше емоцій та спогадів, ніж від іграшки”, — каже Андрій Назаренко, керівник благодійного фонду “Майбутнє сиріт”, випускник інтернату.
2. Допомогти організаціям, які опікуються дітьми та родинами у складних життєвих обставинах.
У громадському секторі існують сотні громадських організацій та благодійних фондів, які допомагають сім’ям адресно. Або які впроваджують проєкти непрямої допомоги, що допоможуть дітям у майбутньому не потрапити в інтернат. Наприклад, надають соціальні послуги у громадах для дітей з інвалідністю або розвивають патронат над дитиною (коли дитину влаштовують не в інтернат, а в родину патронатного вихователя). Такі організації входять до громадської спілки “Українська мережа за права дитини”.
3. Адресно допомогти прийомним сім’ям, родинам у складних життєвих обставинах.
Список сімей підкажуть у найближчій соціальній службі. Можна взяти “під шефство” одну-дві сім’ї у кризовій ситуації. На жаль, багато родин через війну опинилися без дому, роботи. Є й ті, хто виховує дитину з інвалідністю чи потребує лікування.
Тут ідея полягає у підтримці сімейної “екосистеми”. Щоб діти росли з батьками, а не в інституційному закладі, відірвані від сім’ї й громади, без навичок самообслуговування і соціалізації.
4. Стати наставником дитині в інтернаті. Фактично це друг, який підтримує, навчає та показує як взагалі влаштоване життя. Цей варіант дійсно може змінити долю дитини та допомогти їй знайти своє місце в житті. Проте, щоб стати наставником офіційно, потрібно:
5. Взяти дитину у свою родину, оформити опіку, створити прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Це різні форми сімейного виховання, про які розповідають на окремому відеокурсі на державній платформі “Україна для кожної дитини”.
Це тільки декілька з десятка можливих варіантів допомоги. Як бачите, якісна підтримка дітей та сімей — не завжди проста. Тож спершу визначте, що саме вам більше подобається та який бюджет і скільки часу маєте на благодійність. Далі — подивіться, хто вже втілює подібні ініціативи. Можете долучитись до них чи зробити щось своє. Тоді кожна гривня піде на добру справу, що зможе дійсно змінити чиєсь життя на краще.