Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Дмитра Приходька із Селидового на Донеччині. Він із дитинства займався вільною боротьбою, а у 19 років добровольцем долучився до бригади “Азов”.
Про життя та загибель Дмитра Приходька журналістам Вільного Радіо розповіла його дружина Дарʼя.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Дмитро Приходько народився 1 січня 2004 року в Селидовому на Донеччині. Там він ходив до дитячого садка та закінчив школу. Після цього здобув освіту в професійному ліцеї й почав працювати за фахом.
З дитинства Дмитро захоплювався спортом, особливо вільною боротьбою. Він брав участь у змаганнях і здобував призові місця. Хлопець хотів і надалі розвиватися в цьому напрямі, однак його плани змінила війна.
Рідні згадують, що Дмитро мав багато друзів і часто опинявся в центрі уваги.
“Діма завжди був енергійним, жвавим хлопцем із самого дитинства. Мав наполегливий характер, був дуже пунктуальним. Любив життя і свою родину”, — згадує мама Олена.
У 2023 році 19-річний Дмитро вирішив стати на захист України. Він долучився до Національної гвардії України та служив солдатом у 1-му батальйоні спеціального призначення 12-ї бригади спеціального призначення “Азов”. У війську мав позивний Шум.
Дмитро виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках.
“Ти був поруч у найважчі хвилини — спокійний, надійний, справжній. Ми довіряли тобі життя і знали: ти не підведеш”, — переповідає дружина слова побратимів.
З майбутньою дружиною Дарʼєю Дмитро познайомився в соціальній мережі. Він був родом із Донеччини, а дівчина — з Одеси.
“Здавалося б, двоє людей із різних міст, але доля звела нас разом. Згодом звичайне знайомство переросло у велике кохання”, — розповідає Дарʼя.
Приблизно через місяць після знайомства чоловік зробив дівчині пропозицію під час прогулянки. 30 вересня 2025 року вони офіційно стали подружжям, а за тиждень молодята влаштували весільну фотосесію.
“Тоді ми навіть не могли уявити, наскільки дорогоцінними для мене стануть ці фотографії. Найболючіше те, що Діма так і не встиг побачити мій паспорт із його прізвищем”, — каже дружина.
Мама Дмитра Олена згадує, що син давно хотів створити власну родину.
“За два місяці до загибелі Діма одружився, його мрія майже здійснилася”, — каже вона.
Коли Дмитро перебував на позиціях, він часто писав або телефонував дружині. Розповідав їй про побратимів і військові будні, цікавився її справами.
“Якщо я довго не відповідала, він дуже переживав, чи все зі мною добре. Поруч із ним я відчувала себе коханою”, — згадує Дарʼя.
Подружжя мріяло про власний дім, дітей і спільні подорожі. Дмитро хотів, щоб у них народилася донька.
“Ми не мріяли про щось надзвичайне — ми просто хотіли бути разом усе життя”, — додає дружина.
5 грудня 2025 року Дмитро рано-вранці виїхав на позицію. Близько 8:00 він написав дружині, а приблизно об 11:00 зателефонував їй. Вони говорили про його повернення та майбутню зустріч.
“Це була наша звичайна розмова, і я навіть не могла уявити, що вона стане останньою”, — каже Дарʼя.
Того ж дня Дмитро загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Шахове на Донеччині. Російський FPV-дрон вдарив по місцю, де перебував військовий. Йому був 21 рік.
Про загибель чоловіка Дарʼя дізналася лише 7 грудня від його мами:
“Ці два дні я жила в невідомості, сподівалася, що з ним усе добре, і чекала на його дзвінок”.
У Дмитра Приходька залишилися дружина Дарʼя, мама Олена, батько та молодший брат Матвій.
Рідні захисника закликають вшанувати його пам’ять і підтримати петицію про надання йому звання Героя України посмертно. Підтримати ініціативу можна за посиланням.
Вічна пам’ять.