Перемогами 76-річного Віталія Кривошея з Бахмута на міжнародних змаганнях з шашок лише нещодавно хвалилися посадовці з Донеччини. Але поза змаганнями незрячий спортсмен вже понад рік орендує кімнату та зводить кінці з кінцями на пенсії лише завдяки гуманітарній допомозі. Попри всі складнощі він мріє про дім і продовжує грати.
Віталій Кривошей народився в Бахмуті. З раннього дитинства він майже повністю втратив зір через перенесену хворобу. Чоловік навчався в Харківській середній школі для дітей з порушенням зору, де відвідував гурток шашок. Та все своє доросле життя він прожив у Бахмуті. В місті у нього була своя квартира. Туди свого часу навідувались журналісти Вільного радіо, щоб розповісти більше про Віталія вперше.
Після початку повномасштабної війни Віталій залишався в рідному місті до останнього. Та обстріли Бахмута не вщухали, а бої на околицях все ближче підходили до будинку Віталія. Тому зрештою, у листопаді 2022 року, йому довелося переїхати до Луцька. Там він почав жити разом з двома сусідами у двокімнатній квартирі.
У новому місті дні 76-річного Віталія стали одноманітними, зізнається він в розмові. Чоловік проводить час на прогулянках парком та вулицями, ходить за продуктами, а також грає в шахи. Інколи відвідує церкви, де слухає проповіді та отримує допомогу, зазвичай у вигляді їжі.
“Зараз нам потрібно, щоб їжа була, житло, гроші на житло та комунальні послуги”, — розповідає Віталій.
Тепер зустрічі в клубі для гри в шашки трапляються не так часто, але Віталій регулярно намагається ходити туди щонеділі.
“У неділю всі любителі шашок збираються та грають. Там ми спілкуємось між собою та гарно проводимо час”, — ділиться Віталій Кривошей.
Він каже, із задоволенням бере участь у змаганнях і завжди ретельно до них готується. Віталій згадує, що в радянські часи та до початку повномасштабної війни було багато цікавих турнірів, де він здобував різноманітні нагороди. Проте тепер, у нових умовах війни, змагань стало менше.
“У 2020 році я взяв перше місце на Першості України — ця перемога стала для мене особливо значущою. Також був Спартак та інші турніри. А після початку війни брав участь у Першості Луцька”, — доповнює Віталій.
У 2024-му Віталій у складі української збірної разом з Олексієм Смирновим брав участь на міжнародному турнірі в Туреччині. Там він здобув дві бронзові медалі та посів п’яте місце в особистих змаганнях у рапіді.
Віталій каже, що грати в шашки для нього не складно, адже суперники зазвичай також мають порушення зору, і він цим займається майже все своє життя. Шашки допомагають йому заспокоїтися і відволіктися від життєвих труднощів.
У планах чоловіка — взяти участь у загальноукраїнських змаганнях, які організовує Інваспорт. Крім того, у Луцьку буде турнір із шашок.
Чоловік мріє про закінчення війни та хоче знайти собі дім.
“Хоч би вижити, дожити до кінця війни. Живемо на зйомній квартирі, на яку потрібні кошти. Хотілося б уже знайти десь постійне місце”, — говорить Кривошей.
Раніше ми розповідали, як жителька Слов’янська Анастасія Ковтушенко малює з місцевими, аби допомогти їм відволіктися від війни. Вона влаштовує арт-зустрічі на свіжому повітрі, де люди не тільки малюють, але й знаходять підтримку і спілкування в умовах постійної небезпеки.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
