Підтримайте Вільне Радіо
Після початку російської агресії і окупації частини України багато сімей опинились розділеними по різні боки фронту. З приходом повномасштабного вторгнення зв’язок з близькими втратили ще більше людей. А приїхати в гості навіть після кількагодинних черг на КПВВ можливості тепер немає. Переписки і рідкісні дзвінки з проблемами зв’язку — це єдине спілкування, яке залишилося. Але, крім технічних складнощів, проблеми тепер і з вибором тем для розмов. Вільне Радіо спитало у переселенців з Донеччини, які мають рідних в окупації, як змінилося їхнє спілкування.
Переселенка з окупованої Волновахи Валерія (ім’я змінене з міркувань безпеки) розповідає, що завжди відчуває напругу щодо спілкування, адже перед тим, як щось написати знайомим в окупацію, ретельно перевіряє, чи не має така інформація їм нашкодити. Водночас, боїться, аби в українських спецслужб не виникло питань до неї через контакти з російськими номерами у телефонній книзі:
“Це завжди як по лезу ножа. Я з усіма намагаюся бути максимально обережною, але інколи все одно переживаю, раптом, скинула якийсь мем, що може бути трактований не так. Знаєш, прям найближчим я намагаюся нічого такого не писати, зайвий раз не жартувати, якщо це якийсь прикол, то перекладу через транслейтор з української на російську”, — розповідає жінка.
У т. зв. “ДНР” окупанти вимагали перереєструвати сім-картки місцевого оператора мобільного зв’язку “Фенікс” з українських паспортів на російські. З реєстрацією на українські документи мобільний номер не працюватиме (більшість жителів тимчасово окупованих територій оформлювали сім-картки “Фенікса” після початку окупації на українські паспорти). За даними медіа загарбників, станом на січень 2026 року, близько 200 тисяч абонентів у т. зв. “ДНР” не перереєстрували сім-карти, тому номери заблокували і користуватися ними їхні власники більше не можуть.
Водночас, Валерія зазначає, що має знайомих, які підтримують Україну і не переживає, що її неправильно зрозуміють. Але все одно непокоїться за їхню безпеку:
“Але у мене є знайомі, які зараз в окупації, чи в РФ, і деякі з них самі мені україномовні рілзи пересилають, деякі пишуть сторіз суржиком, у деяких навіть бачила фото в сторіз автівки, яка досі на українських номерах. Я в жодному разі не можу цим людям нашкодити, але в переписках з ними поводжуся трошки вільніше. Думаю, що ці люди самі оцінюють і усвідомлюють ризики”.
Переселенець з тимчасового окупованого Маріупольського району
Іван (ім’я змінене з міркувань безпеки) зізнається, що спілкування з близькими стало занадто формальним. Чоловіку не вистачає відвертості і йому складно прийняти, що не усіми новинами свого життя він може поділитися.
“Я все життя говорю російською, тому коли пишу своїм додому, щодо мови не переживаю. Але є моменти, яких боюся торкатись. Наприклад, спитати в родичів, чи не ставлять їх на облік до окупаційних військкоматів. І розповісти про свою роботу я теж не можу. Батьки не знають, що я більше не цивільний. В основному, наше спілкування зводиться до переклички “живі-здорові”. Це щось таке формальне. Немає колишньої близькості і відвертості, тому і з багатьма друзями тепер й не знаю, чи ми досі друзі, хоча не сварилися, і я хотів би не втрачати з ними зв’язок. Але, як раніше не поговориш, а так, як можна — нецікаво”, — розповідає чоловік.
Застосунки Telegram і WhatsApp внесли до реєстру “іноземних месенджерів”, тому в них спостерігають проблеми зі зв’язком, зокрема часто через ці месенджери неможливо зв’язатись через дзвінки, або розмова супроводжується перебоями. Аргументували такі обмеження росіяни начебто боротьбою з шахраями. З середини серпня 2025 року відомство загарбників “Роскомнадзор” обмежило можливість дзвінків через низку месенджерів. Обмеження торкнулось і жителів тимчасово окупованої Росією території України.
Втім, стосунки припиняються не лише через те, що немає більше спільних тем, а й через політичні погляди. Переселенка з тимчасово окупованого Маріуполя Лариса (ім’я змінено з міркувань безпеки), каже, що не спілкується з рідними, які підтримують країну-агресорку.
“У мене є різні люди. З деким спілкування довелося припинити. Це близькі, але вони і у 2014 ходили на “референдум” і тепер нічого там і не зрозуміли. Щось доводити чи пояснювати не будеш. Тому з ними ми просто інколи вітаємо одне одного зі святами”, — констатує жінка.
Водночас частина її знайомих підтримують Україну і намагаються дати про це знати, наскільки це можливо у спілкування по різні боки фронту:
“Деякі зізнаються, що жити некомфортно, але “починаємо звикати”, використовують якісь українські прислів’я, перепитують, чи правда у Києві ситуація така страшна, яка показують у їм в окупації у новинах. А я питаю, як у них справи з водою, електрикою, і те, що пишуть у наших медіа теж не завжди співпадає з реальною ситуацією”, — розповідає Лариса.
Під час підготовки цього матеріалу ми спробували підібрати статистику або ж хоча б якісь дослідження щодо того, як багато українців вирішили продовжувати спілкуватися з рідними в окупації. Втім нам не вдалося знайти таких даних.
В мережі можна знайти, що є дослідження Gradus Research за 2022 рік та групи “Рейтинг” за 2023 рік, які намагались порахувати кількість українців, які мають родичів в окупації. Перші опитування (проведені раніше) вказують на 28%, другі — на 19%.
Ці дані не обовʼзково суперечать один одному, адже у соціологів була різна вибірка та методологія дослідження.
З середини серпня 2025 року відомство загарбників “Роскомнадзор” обмежило можливість дзвінків через низку месенджерів. Обмеження торкнулось і жителів тимчасово окупованої Росією території України. Вільне Радіо розповідало, як можна додзвонитися близьким в окупацію в умовах таких обмежень.
Нагадаємо, раніше Вільне Радіо разом з колегами з інших медіа запитали жителів Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини про те, кого вони вважають колаборантами.